27 жовтня о 16:15 відбудеться науковий семінар Гуманітарного факультету УКУ «Соборна Україна та її землі: Суспільні, культурні й етноконфесійні обумовленості регіонального партикуляризму на сході Європи». Доповідач: ВОЛОДИМИР МАСЛІЙЧУК (Харків).

Організатори: Гуманітарний факультету  Українського католицького університету,  Інститут історичних досліджень, Історичний  факультет  Львівського національного університету ім. Івана Франка. 

Перше засідання: «СЛОБІДСЬКА УКРАЇНА».

Місце проведення – конференц-зал УКУ (вул. Свєнціцького, 17).

Одним із найважливіших чинників, що вплинув на історичне минуле України, була колонізація (стихійна чи організована). Переміщення людності визначило як особливості політичних та соціальних процесів, так і, власне, формування того простору, котрий ми називаємо українською територією. Проблема прикордоння, Великого кордону, діалогу культур жваво обговорюється сучасною історіографією. Залюднення українцями у середині XVII ст. нових земель між Пслом і Доном призвело до утворення історико-географічної області, відомої пізніше під назвою Слобідська Україна. Козацька революція середини XVII ст. радше слугувала каталізатором для переселення, однак не основною причиною колонізації. Виникнення нових поселень було насамперед продовженням попередніх колонізаційних імпульсів. Тут зустрілися два колонізаційні потоки, – із заходу українських переселенців, а з півночі – Московської держави. Ця «велика зустріч» і визначила майбутнє регіону. Слобідська Україна стала своєрідним експериментальним полем для Московської держави, а потім і для Російської імперії у вибудовуванні відносин з українськими переселенцями. Водночас на цьому «полі» виявилося багато інших «гравців»: Кримський ханат, сусідня і близька за устроєм Гетьманщина, Донське й Запорозьке козацтва. Утворені впродовж 50–60-х рр. XVII ст. слобідські полки, з традиційним козацьким устроєм, пережили тривалу еволюцію козацьких українських автономій під суворим контролем уряду, з трансформацією козацьких звичаїв від напівдемократичної архаїки прикордоння до впорядкованих структур.

Однак геополітична кон’юнктура відіграла свою роль уже в середині XVIII ст. Упродовж 1764-1765 рр. слобідські полки було скасовано, а імперський експеримент набув просвітницьких рис: уніфікації, секуляризації, раціонального впорядкування. Саме ця доба заклала основні суперечності, що визначили сьогодення сходу України: мультикультурність, фрагментарність суспільства, політичну пасивність у поєднанні з високим рівнем урбанізації та схильністю до новацій. Імперський адміністративний поділ сусідив із опорою імперської влади на місцеве самоврядування, імперські закони поєднувалася із звичаєвим правом, загальна система оподаткування – із залишками козацьких пільг, урешті схоластичний і зведений до рангу семінарії Харківський колегіум – зі світськими додатковими класами. Урешті, саме на рівні Слобожанщини відбулося підкреслення ідентичності, видання першої в Україні книжки українською мовою, діяльність «школи романтиків», у першому на підросійських українських землях Харківському імператорському університеті у 20-х – 30-х рр. ХІХ ст.

Попри стереотипне уявлення про Слобідську Україну, імперський досвід подекуди  виявиться не засадничим, а місто Харків (центр області) потенційно було і є барометром низки суспільних змін. Окрім того, проблематичною залишається доля значної частини населення колишньої Слобідської України, котре зараз проживає в прикордонних областях Російської Федерації й частково зберігає свою українську ідентичність. Складні й суперечливі діалоги суспільства і влади, традицій і новацій, російського та українського чи не найяскравіше виявляються саме на території сучасних Харківської, Сумської та Луганської областей, які складають основу цього своєрідного й водночас унікального українського регіону.