Народження і виховання дітей, жертвування ними в ім’я нації були невіддільними від образу ідеальної української жінки в націоналістичному дискурсі. Конструювання нормативних практик материнства у підпіллі відбувалося за допомогою тодішніх строгих моральних норм, пропагандистських матеріалів, свят матері, примусу до одруження з настанням вагітності, криміналізації абортів і покарання за дітозгубництво. Відсутність інституційних важелів і війна робили захист материнства з боку ОУН проблематичним. У лекції говоритимемо про те, як повсякденність насильства, помножена на низьку сексуальну освіченість, відсутність контрацепції й умови конспірації підпілля підважували й до того хитке право жінок на вільний репродуктивний вибір. Жінок, які завагітніли чи народили від «ворожих» чоловіків таврували як зрадниць. Стигматизація, обрізання коси, побиття буками та інші (не)формальні насильницькі практики щодо них стали частиною воєнної буденності.