11 червня в УКУ відбудеться міжєпархіяльна конференція “Парохія як частина єпархії”. організована Інститутом Церковного Права УКУ. На спільній нараді представники всіх єпархій та екзархатів УГКЦ обговорять найважливіші проблеми та виклики, які постають у новочассі перед парохіями: співвідношення між традиціями та літургійними приписами; майнові та фінансові питання. Буде проаналізовано постанови Собору 1998 року “Наша парохія” та їх реалізацію в житті Церкви. Окремо розглядатиметься “Парохіяльний Правильник”, який був розроблений і впроваджений у Самбірсько-Дрогобицькій єпархії. У конференції візьмуть участь Патріярх УГКЦ Любомир (Гузар), Владика УГКЦ Ігор (Возняк), священики та миряни, представники різних єпархій.

“Українська Церква, як і все суспільство, атомізується, розшаровується на тисячі частин, які не ідентифікують себе в цілості: парохії не завжди ототожнюють себе з особою єпископа. А це спричинює численні проблеми і конфлікти. Натомість статус парохії визначається не лише державними законами, але насамперед – церковними, – говорить директор Інституту Церковного Права УКУ о. д-р Михайло Димид. – Часто парох забуває, що є лише делегатом єпископа, а не автономним керівником, який може виявляти непослух. Скажімо, єпископ каже, що треба катехизувати людей, дітей, а громада відмовляється приймати молодих священиків. Відповідно, немає діалогу з людьми, які не ходять до церкви, блокується пасторальна робота. Також непорозуміння виникають, коли йдеться про усталений у певній церкві обряд: обруси, клякання чи спеціальні молитви. Самі по собі ці традиції добрі, але коли вони творять розрізнення, то стають негативними. Тому необхідно їх уніфікувати відповідно до літургічних приписів. Є і фінансові труднощі – по деяких парохіях утворюються фонди, нібито для того, щоб існувала церква під проводом єпископа, а гроші зупиняються в парохії. Відтак – одні священики мають багато засобів для життя, а інші – ледь виживають. Треба подолати цю несправедливість, випрацювавши циркуляр, у якому буде подано права та обов’язки християн, прозорі механізми життя парохій”.