На днях УКУ, які присвячені 30-літтю проголошення Незалежності України та майбутньому розвитку країни, ми не могли оминути теми майбутнього Церкви.

– Якою є місія християнина на наступне десятиліття?
– Яким буде майбутнє Церкви у найближчі 30 років?
– Як стати «сіллю» землі, аби гідно відповідати на виклики сучасності? 

11 вересня запрошуємо вас до «Розмови про майбутнє: УГКЦ 2030» за участі:

• Президента УКУ, Митрополита Філадельфійського УГКЦ в США владики Бориса Ґудзяка;
• Проректора УКУ, правозахисника, дисидента Мирослава Мариновича;
• Ректора УКУ о. Богдана Праха;
• Патріаршого економа УГКЦ і голови Антикризового центру УГКЦ о.  Любомира Яворського.

  Модерує історик, проректор УКУ Олег Турій. 

Початок о 16:00.
Місце проведення: Центр Шептицького УКУ, шатро на пл. Святої Софії.
Попередня реєстрація на подію обов’язкова https://cutt.ly/FWoNXEA

Детальна програма Днів УКУ: https://days.ucu.edu.ua/
Трансляція зустрічі на youtube-каналі ЖИВЕ телебачення Zhyve.tv

Тези доповідачів до дискусії: 

Владика Борис Ґудзяк: 

Світ змінюється, і виклики зла і добра помножуться, але й помножуться Божа благодать. Виникає необхідність приймати рішення швидко, але зважено – уважно, творчо, з повагою, водночас критично аналізувати культури, зміни, спільноти, людей. Зокрема себе.

Сучасне життя мережеве, і наша мережа людей і стосунків матиме правдивий зміст, якщо ми йтимемо разом, підтримуючи один одного: смиренно, мирно, радісно і з готовністю служити. Господь завжди діє в історії через людей, через кожного з нас. Це наше спільне покликання – бути свідками надії. Ми ніколи не помилимося, коли станемо на боці потребуючих, засмучених, убогих та маргіналізованих.

Мирослав Маринович: 

Світ радикально змінився і нестримно далі міняється. Церква має на це відгукнутися. Тому я би надав наступному десятиліттю гасло: «Місія християнина в мінливому світі». Християни – єпископи, священники, монахи і миряни – мають узяти відповідальність за стан нинішнього світу, бо вони покликані бути «сіллю» чи «закваскою».

Українські християни опинилися поміж двома вогнями: «ортодоксією ненависті» з боку «русского міра» й «ортодоксією релятивізму» з боку західного християнства. Проте для захисту від обох ми виробляємо в собі не «ортодоксію любові», а «ортодоксію спротиву», яка перетворює нас на цивілізаційний міст, забарикадований з обох боків.

У наступному десятилітті Церква має переакцентувати увагу духовенства з розбудови парохіяльних структур на широку євангелізацію своїх вірян.

Отець Богдан Прах

Церква Христова – спільнота вірних, яка наповнюється живою, автентичною вірою і оживлюється Найсвятішими Тайнами – Живим Христом. Кожна парафіяльна спільнота (під проводом єпископів і священнослужителів) має активно і жертовно передає досвід віри і молитви дітям та молоді через постійну катехизацію і соціальне служіння. А також наповнювати щоденно життя вірних Євангелієм!

Отець Любомир Яворський 

Асиметричним чином людина отримує зцілення не тоді, коли зосереджується на собі, на своїх труднощах, проблемах, викликах, але, коли відкривається у співчутті на потребу ближнього.

Однією з ознак християнської любові є її конкретність. Так само як і конкретною є кожна людина, наш ближній, з його неповторними щоденними потребами. Так само конкретними мають стати вчинки милосердя: голодного нагодувати, спрагненого напоїти, нагого зодягнути, подорожнього прийняти в дім, хворого і ув’язненого відвідати тощо. Церква – це жива спільнота, спільнота солідарності, де ми покликані обмінюватись та ділитися своїми дарами. 

Зареєструватися на дискусію «Розмови про майбутнє: УГКЦ 2030»