12 грудня о 17 годині в конферензалі Українського Католицького Університету науковий співробітник Інституту історичних досліджень ЛНУ Віктор Сусак оприлюднить результати соціологічного дослідження серед емігрантів-українців у Португалії, проведеного в рамках міжнародного проекту Коїмбського університету “Політична економія міграції до Європи, що об’єднується”. Проект передбачає вивчення міграційних процесів з країн Східної Європи до шести країн Європейського Союзу – Великобританії, Голандії, Італії, Німеччини, Португалії та Швейцарії.

За офіційними підрахунками, 6-7 мільйонів українців перебувають на тимчасових заробітках чи еміграції за кордоном, однак найбільше українських трудових мігрантів (150 тисяч) перебуває в Португалії – віддаленій від України державі з 10-ти мільйонним населенням. За результатами соціологічного опитування, в переважній більшості, українські робітники чи імігранти – вихідці з Західних областей України (сіл та малих містечок). Вони мають найбільш продуктивний вік (від 18 до 50 років), добру професійну освіту, однак працюють на найменш кваліфікованих роботах, отримуючи зарплату в середньому 450 євро. Високою є смертність серед українців, які живуть у Португалії (у середньому 15 чоловік на місяць) через важку фізичну працю, психологічну неготовність до умов життя, депресії, і, як наслідок, міжусобні бійки. З соціальних інституцій мігранти довіряють тільки двом – сім’ї та церкві. Для прикладу, в Лісабоні є храм УГКЦ “Матері Божої з Назарету”, навколо якого гуртуються більшість українців. Зважаючи на підпорядкованість УГКЦ Ватиканові, ведеться плідна співпраця з Католицькою церквою Португалії, особливо з питань соціальної та культурної адаптації мігрантів. “У середині 90-х церква за інерцією не зауважувала релігійних потреб українців-емігрантів, – вважає директор Інституту релігії та суспільства УКУ Мирослав Маринович. – Однак зараз триває процес переосмислення й втілення практичних можливостей для вирішення духовних проблем для інтенсифікації душпастирської праці УГКЦ за кордоном”.

“Можу навести одну історичну паралель, – говорить дослідник-соціолог Віктор Сусак, – за 28 років, що минули після повалення фашистського режиму Салазара, з Португалії у пошуках кращих умов життя мігрували 6 мільйонів осіб, а це складає більше половини сучасного населення країни. Утворену “демографічну прогалину” заповнюють головно імігранти з України. Якщо відтік робочої сили з нашої держави зберігатиме такі високі темпи, то не виключено, що в майбутньому наше суспільство опиниться перед необхідністю розв’язання тих самих проблем, що Португалія та інші європейські країни сьогодні. За умови доброго економічного розвитку України та створення великої кількості робочих місць, трудові резерви поповнять імігранти з Китаю, Афганістану, Пакистану, Іраку тощо. Тоді обов’язково виникнуть питання офіційної легалізації проживання та роботи, соціальної адаптації, медичного обслуговування, освіти, воз’єднання сімей, визнання дипломів і подібне”.