Запрошуємо на відкриту лекцію Лекторію СУА з жіночих студій “Жіночі обличчя ОУН та УПА: специфіка досвіду та його репрезентації”

Час: 15 травня 16:15-17:30
Місце: Семінарська кімната ГФ (ауд. 424), Академічний корпус УКУ, вул. Козельницька, 2а

Доповідачка: Марта Гавришко – кандидатка історичних наук (2009), молодша наукова співробітниця Інституту українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України, наукова співробітниця Центру досліджень визвольного руху, відповідальна редакторка періодичного збірника наукових праць «Український визвольний рух». Сфера наукових інтересів: гендерні аспекти жіночої участі в ОУН та УПА, націоналізм і фемінізм, гендерне насильство. Живе і працює у Львові.

Українське націоналістичне підпілля і повстанський рух 1940-1950-х років стали масовим явищем лише після залучення до нього тисяч жінок різного віку, освіти і соціального походження. Мотивація жінок була неоднаковою: хтось ішов за покликом серця і через відданість ідеям боротьби за визволення України, хтось подався услід за чоловіком, нареченим, братом (сестрою), батьками. Були й ті, що опинилися в підпіллі та УПА вимушено: через примусову мобілізацію, страх перед репресіями нацистської і радянської влади, арешт родичів, донос друзів, знайомих, сусідів, безвихідність становища. Репрезентація жіночого досвіду української партизанки невиправдано зводиться до аналізу найпоширеніших соціальних ролей: медсестер, санітарок, машиністок, зв’язкових, господарських референток, розвідниць, пропагандисток. Увагою дослідників обділені жінки, які розвиваючи патріархальні гендерні шаблони про головну роль і призначення жінки як матері і берегині домашнього вогнища, взялися за зброю і воювали на рівні з чоловіками, брали участь у різних бойових акціях підпілля ОУН, зокрема, рейдах і терористичних актах. Повсякденне і особисте життя жінок-учасниць українського підпілля 1940-50-х рр. зазвичай залишається поза увагою дослідників: не вивчені питання жіночої тілесності, репродуктивної поведінки, особистої гігієни, сексуальності і романтичних зв’язків. Порушити мовчанку навколо приватного життя в ОУН та УПА перешкоджає брак джерел, фрагментарність та селективність інформації в них. Спогади торкаються теми лише поверхово, вибудовують романтизовану версію інтимності, оминаючи незручні та відверто компроментуючі аспекти. Однак перехресне зіставлення мемуарів з з документами різних спецслужб дозволяє скласти уявлення про особисті відносини у підпіллі і проаналізувати як вони позначилися на статусах і сферах впливу жінок.