30 БЕРЕЗНЯ 2010 року
в кабінеті кафедри КлаВіС (ауд. 118)
Українського Католицького Університету
вул.Свєнціцького, 17

відбудеться історико-філологічний семінар

“ЯК МИ ПИШЕМО ІСТОРІЮ: штрихи до сучасної української історіографії (2000- 2010 рр.)”

Початок о 15.00

Доповідач –Тетяна Зайцева, кандидат історичних наук

Як відомо, Україна в XIV-XVI ст. була розчахнута між двома державами – Польською Короною і Великим князівством Литовським, які згодом об’єднались у Річ Посполиту, а отже історія України цього періоду – це частково історія цих держав. І якщо історія Литовської держави частково сприймалась українськими істориками ще з ХІХ ст. як щось органічно пов’язане з Україною, то про історію Польського Королівства і українські землі в його складі взагалі годі було говорити. Все це було віддано на відкуп польської історіографії. Але і щодо литовського періоду в історії України досліджень було не так багато, і це продовжували констатувати вчені від Антоновича і до Яковенко. Така ж ситуація, як переконливо довела у своїй статті «Історія Великого князівства Литовського в українській історіографії 1991-2003/4: основні тенденції» Катерина Кириченко, зберігається і в останні роки. Але якщо такою порівняно бідною є наша вітчизняна литуаністика чи полоністика, то що вже говорити про дрібніші проблеми цього періоду, зокрема пов’язані із функціонуванням українських міст на німецькому праві. Відслідковування української історіографії магдебурзького права за період 2000-2010 р. є органічним доповненням моїх попередніх студій.

Питання поширення магдебурзького права в Україні, як і загалом в Центрально-Східній Європі далеко не є суто історичним. Воно лежить на стику історії і права, і тому досліджується як істориками, так і юристами, і кожен бачить певну некомпетентність один одного. Якщо історики говорять про магдебурзьке право в його історичному контексті і вписують його в канву історичного розвитку держави, то юристи концентруються саме на правових сторонах питання.

Своєрідним лакмусовим папірцем в історіографії є захищені в останні роки дисертації. Не аналізуючи детально ці кваліфікаційні роботи, які хоча б дотичні до проблеми правової організації українських міст, окреслю лише загальну картину. У своїй доповіді я спробую проаналізувати нечисленні монографії з даної проблеми і насамперед одну з останніх – книгу М.Кобилецького «Магдебурзьке право в Україні», але основний акцент все ж буде зроблений на статтях, що публікувалися в різних періодичних виданнях за останні десять років.

Очевидно, всеохоплюючий і вичерпний огляд історіографії німецького права в Україні дати не вдасться, хоча б з тієї простої причини, що за останні 20 років в нас виникло чимало нових наукових інституцій, і не стільки історичного, скільки юридичного профілю, а отже і нових періодичних видань. І відстежити всі фахові публікації щодо права міст є вкрай важко, а часом просто неможливо.

Однак, на мій погляд вкрай необхідно аналізувати історіографічну ситуацію з цієї чи іншої проблеми, бодай для того, щоб зрозуміти, що вже зроблено, і зроблено на якому рівні, а які питання ще лишаються в резерві для майбутніх студій.