«Або фотоапарат, або автомат. Журналіст за жодних обставин не повинен брати до рук зброю під час роботи». Думками про журналістську етику в умовах війни, майбутнє Росії, війну на Сході Україні, виклики, із якими Україні потрібно боротися вже сьогодні російський блогер та журналіст Аркадій Бабченко поділився зі майбутніми журналістами в УКУ.

На думку Аркадія Бабченка, не існує універсальної інструкції поведінки журналіста під час війни. Все залежить від ситуації. «Єдине правило – за жодних обставин не брати до рук зброю під час виконання професійних обов’язків. Або автомат, або фотоапарат. Із точки зору журналістської етики порушення цього правила – найтяжчий злочин. Виняток – пряма загроза власному життю. Пройти спільний шлях із людьми, які воюють, не взявши до рук зброї – один із викликів професії. Навіть якщо вмирати, то бійці – зі зброєю, журналісти – із пером», – впевнений російський журналіст.

Проте одне із найважчих завдань для журналіста на війні –  витримати баланс та дистанцію. Адже не можна фальшувати там, де є горе, смерть, страждання. Не можна людей сприймати як виключно героїв свого сюжету чи статті. Журналіст повинен пропускати все через себе. Стати одним із них. З іншої сторони, всіх пропустити через себе неможливо, бо «поїде дах». Знайти золоту середину – найважче.

За його словами, справді безстрашних людей є одиниці. Проте страх на війні потрібний, адже він допомагає вижити.  «Після двох тижнів перебування в зоні бойових дій страх витісняє відчуття напруги, із яким ти постійно живеш. У тебе загострюються чуття – ти чуєш звуки, які за нормальних умов не міг би почути, а присутність людини – відчуваєш. Ти її не бачиш, її нема біля тебе, але ти знаєш, що вона є», – із власного досвіду розповідає Аркадій Бабченко.

(Не)майбутнє Росії

Розвал Російської Федерації – неминучий. На думку Бабченка, цей процес розпочався ще у 1913 році та перейшов у фінальну стадію:
«Будь-яка війна має тенденцію виходити за рамки, у яких вона розпочалася. У перспективі Росія – це ДНР. Територія, яка буде функціонувати за принципом, який діє сьогодні на Донбасі – принципом збройних бандитських формувань. Рух у сторону Ростова вже розпочато. Досвід м. Слов’янська показав, що один загін бойовиків може перетворити в хаос 100-тисячне місто. Тобто, достатньо 100 загонів бандитів, щоб перетворити в хаос Росію».

Путінізм ніколи не вмів вирішувати проблеми. Звичайне питання він вміло перетворював на загальнонаціональну проблему. Проте сьогодні відмінність ситуації полягає у тому, що дії Президента РФ вже неможливо передбачити. Водночас і сама влада в Росії не розуміє суспільства та не володіє соціологією. Деякі джерела вважають, що саме тому дозволили провести Марш миру, який очевидно був останньою демонстрацією, – вважає Аркадій Бабченко.

За його словами, шанси, що Росія розвернеться в сторону демократії зменшуються: «є можливість існування православного Пакистану»

 «Україна відповідальна за реабілітацію військових»

Людині потрібно близько двох тижнів, щоб адаптуватися в умовах війни. Відвикати – довше. «Воєнний квиток – це квиток в одну сторону. Ти ніколи не станеш таким, яким був до того. Найкраще це відчувають матері. Потрібно 5 років, щоб людина, після зони бойових дій, перестала ненавидіти суспільство, і 15 років – щоб повернулася до звичайного ритму життя. Із власного досвіду скажу, що частина залишається в стані війни, інші – забуваються в алкоголі», – розповідає журналіст.

На його думку, Україні потрібно вже зараз реалізовувати програми реабілітації військових, які воюють на Сході. Адже реабілітація – це відновлення, насамперед, людської гідності, яку забирає війна. «Держава, призиваючи чоловіків в зону бойових дій, зобов’язана взяти відповідальність за відновлення їх психічного стану», – переконаний Бабченко.

 фото Катерини Недеснової