24 лютого змінило життя кожного з нас.

У такий час спершу і зовсім не знаходиш собі місця, а згодом тебе постійно наздоганяє відчуття, що ти робиш недостатньо. Тут важливо зрозуміти, що будь-які зусилля і прагнення є важливими і потрібними, і точно не варто вимагати від себе більше, аніж ти можеш. Найкраще, що ти можеш зробити – це швиденько зібрати себе докупи, працювати зі своїм емоційним станом, і почати діяти маленькими кроками до нашої перемоги, бо сидіти на місці ти точно не зможеш. 

Поки ЗСУ захищають моє життя, хочу робити усе можливе, аби допомогти їм та тим, хто потребує цього у такій ситуації найбільше. 

За цей час я волонтерила дуже багато, і ледь не щодня робила щось нове (плела сітки у різних містах, займалась гуманітарною допомогою для переселенців, волонтерила в інфопросторі у різних напрямках).

Дуже тішить також те, що університет та наші викладачі надавали можливість безпосередньо звертатись до різних закордонних партій та волонтерити у різних проектах міжнародного рівня.

Відновитись допомагають розмови з близькими, читання, а також проходження курсів, які зараз стали безкоштовними для українців.