У новому інтерв’ю для проєкту УКУ «Наставник для студента» ми поспілкувалися з іще однією учасницею, випускницею програми історії УКУ Анастасією Примович, сьогодні — комерційною спеціалісткою зі штучного інтелекту в компанії Microsoft у Великобританії. Раніше Анастасія стажувалась у посольстві України в США, працювала в консалтинговій компанії QRI International в Х’юстоні, Техас. Після УКУ навчалася у Гарварді на магістратурі та завершила програму МВА у Оксфорді.

— Анастасіє, цього року ви вдруге долучилися до наставництва. Як погодилися на участь, зважаючи на насичений графік та життя за кордоном?

— На теперішньому етапі професійного шляху мені цікаво дізнатися про студентів в Україні: які цілі вони перед собою ставлять та яких результатів хочуть досягти. Я хотіла поділитися власним досвідом та історіями успіху моїх колег, щоб переконати: можна багато вершин здолати, якщо хотіти, докласти зусилля і присвятити необхідний час! Сама знаю, як часто здається, що багато питань надзвичайно важко вирішити; наприклад, мені видавалося неможливим знайти кошти на навчання в Гарварді, але я невтомно подавалася на стипендії і мені вдалося її отримати. Коли отримала пропозицію стати наставницею, вирішила поділитися ідеями та спільно з молоддю подумати, як реалізувати цілі, які вони собі ставлять.

— Чи справдилися оптимістичні уявлення, коли ви почали реально працювати зі студентами?

— Саме позитивні враження від досвіду менторства моїх перших менті Святослава й Анни спонукали мене продовжити участь у проєкті. Святослав поїхав на піврічну програму від The Global Undergraduate Exchange Program (Global UGRAD) і, знаючи цілі Святослава і завдання освітньої програми, у якій сама колись брала участь, я була рада написати йому рекомендаційний лист. Святослав — надзвичайно цілеспрямована людина і потрапив навіть на літнє стажування в Українському Інституті при Гарвардському університеті. Студенти другого року Діана і Ростислав ще раз довели, якою різною сьогодні є молодь, але наскільки часом подібні їхні цілі та підходи, пошуки себе і свого майбутнього. Менті з УКУ приділяють багато часу пошуку себе і своєї справи, є дуже амбітними та мотивовані використати можливості, які пропонує УКУ.

— Ви комунікували зі студентами онлайн ще до карантину. А чи вплинули ці глобальні зміни на ваше спілкування?

— Графік нашого спілкування абсолютно не змінився, адже я працюю не в Україні. Я спілкувалася з менті онлайн ще до початку карантину. Поза менторством мій робочий розклад у цей період також не змінився, лише моя робота з клієнтами перемістилося в Teams. Навчання менті теж проходили онлайн і були насиченими. Продуктивність залишилася на високому рівні, але я дуже сподіваюся, що ситуація з пандемією покращиться і вже не буде потреби в карантині.

— Про що розмовляєте зі своїми менті?

— Про різні питання, що стосуються освіти, у тому числі за кордоном, і кар’єри. У першому випадку ділюся власним досвідом навчання та розповідаю історії успіху зі свого середовища. Наприклад, на Оксфордському МВА я вивчала курс про глобальні проблеми світу і мій потік розглядав питання дефіциту води на планеті. Oдногрупники розробили студентський проєкт, а потім створили стартап DryGro, ціллю якого є індустріальне насадження ряски. DryGro може виростити одну тонну протеїну для сільськогосподарських тварин, використовуючи лише 1% води від того, що використовують зараз у світі для вирощування сої для тварин. На сьогодні команда DryGro зібрала 1,4 мільйонів фунтів стерлінгів у раунді А; тобто це лише початок і вони зберуть ще більше коштів, якщо продовжуватимуть показувати ефективність підходу і заключать контракти на продаж технології індустріального вирощування ряски. Я поділилася цим прикладом з менті, коли ми обговорювали ідеї курсового проєкту. Переконана, що проєкти у рамках навчальних курсів не повинні залишатися в аудиторіях. Мати глобальне мислення і розуміти, що кожен студент або студентка може покращити стан світу своїм студентським проєктом – це круто. Таке мислення сприяє реалізації потенціалу кожного.

Окрім розмов на зазначені теми, ми говоримо про те, як подаватися на роботу, як шукати програми обміну і стипендії. Я готую переліки рекомендацій, які спрацювали у мене чи моїх знайомих, і ділюся ними зі студентами.

— А чи мали ви раніше досвід менторства, котрий сьогодні спонукає приділяти увагу саме згаданим питанням?

— Так, я долучалася до наставництва кілька разів у різних країнах, але переважно була менті. До прикладу, як тільки почала працювати в нинішній компанії, колега порадив знайти наставника і навіть підказав, до кого звернутися. Поради я дослухалася і не дарма: мені вдалося знайти людину, з якою я ділилася професійним досвідом, цікавилася його думкою, як вирішити ту чи іншу проблему, який підхід застосувати. Окрім того, що я могла обговорювати все із менеджером або іншими колегами зі своєї групи, я спілкувалася ще й з людиною, що мала великий досвід у компанії та власну точку зору на все. Цей ментор уже змінив місце роботи, але ми досі підтримуємо зв’язок.

Ще одного наставника я знайшла серед наших менеджерів; мені сподобалось, як він розв’язував бізнес-питання, формулював думки, спілкувався з клієнтами. Я знала, що ці навички важливі для мене, тому запропонувала стати моїм ментором. І хочу зауважити, що кожного разу стикалася з приязню на такі запити: компанії заохочують працівників до відповідної активності. Більше того — кілька років тому Microsoft у Великобританії створив програму менторства для менеджерів, де вони є менті, а нові працівники з програми для MBA-студентів — їхніми менторами. Я брала у цьому участь і стала менторкою Генерального Директора з бізнес-стратегії. За його словами,  менеджерам цікаво підтримувати контакт із молодими людьми: для них це є можливістю почути свіжі думки.

— Анастасіє, будучи сьогодні наставницею студентів, чи відчуваєте, що цей проєкт став корисним і для вас?

— Звісно! Будь-яка співпраця завжди двостороння, завжди передбачає позитив для обох. Я йшла з мотивацією дізнатися про життя української молоді сьогодні, і мені цікаво й далі спостерігати за цим. Було б чудово, якби я могла б надихнути когось з менті на створення проєту з метою, до прикладу, покращення екологічного стану в Україні і світі. Я сама завжди про це міркую, але поки не створила проєкту, а лише збираю пластик і різне сміття, коли їду на природу. Надзвичайно прикро, що багато людей не шанує природу і не розуміє, як їхня поведінка вплине на добробут наступних поколінь у цілому світі. 

Наша взаємодія зі студентами УКУ надихає мене й на власні проєкти, що збагачує професійно. А загалом, що може бути приємніше за спілкування?

— На вашу думку, чи реально такі ініціативи впроваджувати в університеті? І чи реально це зробити настільки успішно, як у компанії, де ви працюєте?

— Найперше, такий проєкт має сенс усюди: і в компанії, щоб мотивувати працівників, і в університеті, де студенти можуть оптимізувати час на навчання і пошуки роботи, отримати кращі перспективи та користуватися порадами тих, хто вже цей шлях пройшов. Чесно кажучи, коли розмовляла з одним із менті, подумала: цей проєкт стає характеристикою УКУ, але було б добре вивести його і за рамки вишу. Наприклад, створити мережу менторів і для студентів інших університетів або школярів, які тільки збираються вступати. Так УКУ почне створювати якість і поза своїм середовищем, що цілком реально втілити, і дасть переваги всій Україні.

— А що б ви порадили після успішних двох років наставництва майбутнім учасникам? Як менторам, так і їхнім студентам.

— Молоді я бажаю максимально використати цей проєкт. Насамперед — бути ініціативними, просити про дзвінки і зустрічі. Участь менторів у проєкті — це готовність бути на зв’язку та відгукуватися на запити. Для менті — це можливість отримати професійну консультацію або просто мати розмову «за кавою» з людиною з досвідом роботи. Це також можливість розвинути власну професійну мережу. На своєму 3-4 курсі я планувала вивчати історію, вступати на аспірантуру і навіть не знала, що хочу мати МВА і працювати в такій компанії, як Microsoft. Хоча я планувала академічну кар’єру можливість поговорити з людиною з професійним корпоративним досвідом я вважала великою нагодою і точно брала би участь у програмі менторства, якби вона тоді існувала.

Водночас менторам я бажаю так само проявляти ініціативу. А крім того, було б цікаво ближче познайомитися з усіма наставниками, щоб обмінятися досвідом, зрозуміти, які є загальні тенденції щодо запитів серед студентів і чи є речі, на які ми можемо відповідати більш ефективно. 

Текст: Тоня Чундак
Фото з особистих архівів