Волонтерю на кордоні з Польщею (Шегині-Медика) – координація біженців. Загалом де волонтерила: реєстрація переселенців у ГРА; поселення переселенців; Волонтерський штаб у галицькому районі – майже на постійній основі, найчастіше там; плетіння маскувальних сіток; гуманітарний штаб – сортування одягу та засобів гігієни. Волонтерю з першого дня повномасштабного вторгнення без вихідних. Результат моєї діяльності – це коли я бачу трішки щасливіші, хоч все ще наповнені болем очі переселенців/біженців. Я знаю, що сітки, сплетені моїми руками можуть рятувати життя. 

Долучаюсь, бо відчуваю особисто свою відповідальність. Бо люблю свою країну та людей. Бо розумію, що таким чином роблю вклад у нашу перемогу та пришвидшую її настання. Бо не можу сидіти без діла, коли в країні війна. Бо хочу бути причетною і ще дуже багато «бо». Бо я Українка, люблю свій дім і пишаюсь ним. 

Дуже банально, але сплю і смачненько їм (з цим проблем нема, волонтерів забезпечують смачненьким завжди). Часом виходжу на вечірню прогулянку парком. Але так то сплю)

Мати рідна! Я планую перемогу! Я просто хочу перемогу, а далі все придумається. Але якщо насправді, то я хочу поїхати у свій коханий Маріуполь з БУРом*, до прикладу, і відбудовувати його своїми руками. Та й інші міста. Планую цінувати все що маю в рази більше.

БУР (Будуємо Україну Разом) — всеукраїнська платформа, що займається відновленням зруйнованих від обстрілів будинків жителів Донеччини, а також допомагає відбудовувати чи реорганізовувати занедбані заклади культури, дитячі майданчики у різних регіонах України. Засновники платформи – випускники УКУ.