Від початку війни постійно контактував з іноземними друзями, переважно з німцями, написав до них невеличке звернення, постійно ділився з ними інформацією щодо сучасних подій. Маю друзів у Польщі – домовився з ними, щоб за підтримки їхніх шкільних учителів поспілкуватися онлайн. На факультеті започаткували проект, який полягає у щоденному зборі міжнародних новин, щоби могти в перспективі проаналізувати реакцію та діяльність окремих країн. Я вибрав Німеччину. Німці, з якими контактував, активно долучилися до мітингу у Штутгарті та до допомоги українцям-школярам у Людвігсбурзі. Мав розмову щодо подій України з поляками, частина з них на той час вже волонтерила на вокзалі у Варшаві, ще інші теж згодом долучилися.  Проект зі збором матеріалів ЗМІ робимо для наступних поколінь, щоб їм легше було дослідити цю тему і події, що відбувалися, у сприйнятті світу.

Знаю кілька іноземних мов, тому розумію, що зараз найкращий час, аби послужити своїми знаннями задля нашої перемоги. Не можу бути пасивним, розумію, що ця війна стосується кожного, і нам жити в цій країні, тому, перебуваючи в Дрогобичі, хотів допомогти тим, чим можу і тим, що умію.

Щоб відволіктись, читаю філософські книжечки.

Після перемоги мрію нарешті почати нормальне студентське життя в нашому рідному УКУ. Поїхати до Харкова та Києва.