Боецій як філософ і богослов
Науковий семінар на тему “Северин Боецій як філософ і богослов (бл. 480-524)”, організований з ініціативи Інституту літургійних наук, відбувся в УКУ 14 листопада.
Про римського філософа-неоплатоніка, математика й теоретика музики, богослова та політичного діяча пізньої античності студентам і працівникам УКУ розповідали перекладачі творів Боеція – Андрій Содомора та Ростислав Паранько. Останній, викладач УКУ, переклав “Теологічні трактати” Боеція – одну з перших у західноєвропейській інтелектуальній історії спроб осмислити християнську догматику засобами філософії, зокрема логіки та метафізики. У вересні 2007 року переклад вийшов друком у видавництві УКУ й здобув відзнаку Львівського Національного університету імені Івана Франка, Міжнародного фонду «Відродження» та газети «24» за досягнення в галузі академічного перекладу.
Аніцій Манлій Северин Боецій жив у часи занепаду, коли з римської освіти через брак тих, хто знав би грецьку мову, практично “випали” твори давньогрецьких мислителів, серед них Аристотеля й Платона, які так вплинули на подальший розвиток філософської та богословської думки в середньовічній Європі. Боецій своїм завданням визначив збереження і передачу античної вченості нащадкам через переклад її сучасною йому латиною. Завдяки йому ця мова, що до того була “мовою воїнів та хліборобів”, стала одним із найтонших засобів філософії.
Боецій мав намір перекласти латиною всі твори Аристотеля з логіки, моралі та фізики з коментарями, а також твори Платона для того, щоб показати згоду та гармонію між цими двома геніями. Але через передчасну смерть не зумів завершити свій проект. Тим не менше, він переклав частину праць Аристотеля, і ці переклади аж до XIII століття були чи не єдиними джерелами вивчення давньогрецького мислителя. Крім того, саме Боецій усталив т. зв. “квадріум” – канон чотирьох мистецтв (музика, арифметика, геометрія, астрономія), що став основою усієї схоластичної освіти; розвинув поняття музики як розвитку арифметики в часовому просторі.
Теологічні трактати Боеція оцінюють по-різному. Ніхто не заперечуватиме, що у своїх працях він був радше начотчиком, аніж оригінальним мислителем. Проте саме Боецій обстоював думку про те, що до Бога можна наблизитися не лише шляхом логічних побудов, а й через пізнання краси – краси світу, музики, літургійних текстів та співу тощо. Зрештою, завдяки Боецієві ми краще розуміємо культуру раннього та високого Середньовіччя.