У статті “Молитва і протест”, для канадського видання CNEWA, президент УКУ розповідає західним читачам про роль Церкви в подіях на Майдані, та про те, як Майдан змінив Україну. 

«Українська нація відчутно подорослішала за останні півроку, – пише у статті владика Борис Ґудзяк. – Майдан, який мобілізував мільйони людей,  спричинений  фундаментальним бажанням  людей жити гідно, захищати власні цінності, власне життя».

«… Майдан, який розпочався в кінці листопада 2013 року, із закликів до влади підписати Угоду про асоціацію з ЄС, – поставив перед собою нові завдання. Студенти,  середній клас, городяни і  жителі сіл, православні, греко- і римо-католики, протестанти, іудеї і мусульмани, разом і сказали: «Досить! Ми всі рівні перед законом. Слід  подолати корупцію. Ми більше не можемо терпіти насильство з боку уряду!»

Владика пише, що в очах молодих людей, які прикривалися від куль снайперів   дерев’яними щитами, не було страху: «Сотня вбитих і тисячі поранених – символ переходу від страху до гідності в сьогоднішній Україні».

На думку президента УКУ, багато з того, що було на Майдані, варто впроваджувати і в мирному житті. Наприклад,  екуменічні молебні,   порядок і організованість,  відданість добровольців та активістів,   скоординовані дії медичних служб, дисципліну Самооборони.

Владика зізнається, що найболісніші спогади у нього  пов’язані з похоронам викладача УКУ – Богдана Сольчаника, якого  застрелили  20 лютого. «Щоночі я думаю про Богдана та інших молодих людей – студентів, інтелігенцію, молодих батьків  – чиї голови і серця пробили  постріли  снайперських гвинтівок. Важко заснути. Вони віддали свої життя за те, щоб їхні співвітчизники  змогли жити у справедливому суспільстві . У Євангелії від Івана Ісус нагадує нам: «Ніхто не має більшої любові, як той, хто душу свою віддав за друзів».

Далі владика пише, що коли він повернувся до  Франції, його часто запитували  про участь церков у  Майдані. Це дуже дивувало багатьох людей  в секуляризованому світі, тому він змушений коротко розповідати історію української церкви у 20-му столітті: арешт більшовиками  Київського митрополита  Володимира Богоявленського, ліквідацію Православної Церкви, заборону УГКЦ, роки підпілля і повернення греко-католицьких ієрархів з Риму. Пише про моральний авторитет, який сьогодні Церква має в Україні.

«Релігійні громади були залучені в протести по-різному.  Церкви  закликали президента Віктора Януковича  прислухатися до думок людей, засуджували насильство, наполягали на діалозі, але і підтримували  заклики  людей до справедливості», – пише владика.

«В останні місяці ми стали свідками народження нової нації, – пише Борис Ґудзяк. – Окупована  Україна  стала  лабораторією  свободи і справедливості в пострадянському світі. У  Європу Україна йде не як жебрак з простягнутою рукою, а як носій нових цінностей».

«25 років тому, коли  я переїхав жити в Україну, – пише владика, –  тут панувала атмосфера страху і недовіри. Люди ніколи публічно не говорили те, що думали насправді. Я прагнув зрозуміти чому українці так бояться, інколи здавалося, що страх є частиною їхньої  ДНК. Відповідь знайшов в історії.

“Тільки в 20-му столітті, за підрахунками вчених, – пише Борис Гудзяк, – в Україні через організоване насильство померло 17 млн людей: дві світові війни, послідовне переслідування українських політиків  та громадських діячів, Голодомор  1932-1933 років, Великий терор в кінці  1930, ГУЛАГ, нацистська  окупації і Голокост, кровопролитна війна,  депортація  кримських татар в 1944 році, етнічні чистки вздовж західних кордонів України і депортація сотень тисяч поляків,   примусове переселення росіян у східні та південні регіони України, – ці катастрофи вбили дух українців, за все українське в Радянському Союзі переслідували. Через це до кінця не сформувалася українська ідентичність, тому Майдан такий важливий, адже він, на думку президента УКУ, є колективною відмовою  від страху і способом формування ідентичності, солідарності та самовизначення.