Церква не схвалює використання донорських репродуктивних клітин. Перед дитиною, яка народиться з них, постане важке завдання встановити особи біологічних батьків. Це створює можливість для сімейних негараздів і, водночас, робить донора безвідповідальним за життя дитини, народженої з його репродуктивних клітин.

Таку думку висловив о. доктор Ігор Бойко, керівник сертифікатної програми з біоетики Українського католицького університету.

«Коли ми даруємо репродуктивні клітини, ми генетично стаємо батьками дітей, що з самого факту є безвідповідальним. Ми також не знаємо, в яких цілях лікар в майбутньому буде використовувати ці клітини. Хоча вважається, що донорство репродуктивних клітин є таємницею щодо їх походження. Проте, в житті такої дитини може постати запитання, хто є її генетичним батьком-матір’ю, на яке вона не отримає відповіді» , – сказав о. Ігор, Бойко, член-кореспондент Папської ради «Pro Vita».

Він зазначив, що в «явищі донорства спостерігається комерційна складова. Вона, а також інші наслідки, які можуть виникати в житті дитини роблять саму процедуру донорства неетичною. Продаж репродуктивних клітин суперечить сприйняттю народженого життя як результату обдарування подружньою любов’ю, плодом якого є сама дитина».

«Даруючи репродуктивні клітини, ми не рятуємо чиєсь життя. Водночас ми скидаємо з себе відповідальність за те, що стаємо генетичними батьками народженої в майбутньому дитини. Ця безвідповідальність також пов’язана з тим, що наші репродуктивні клітини можуть бути використані в науково-дослідницьких цілях, замороженими, або просто знищеними».

14 грудня 2010 року о. Ігор Бойко, декан філософсько-богословського факультету УКУ, провів вебінар на інтернет-сторінці УГКЦ. Тема вебінару: «Допоміжні репродуктивні технології та їх моральна оцінка».

Відділ інформації і зовнішніх зв’язків УКУ