Наукова конференція «Правобережна Україна на переломі XVII–XVIII століть», що відбудеться 3-4 червня Києві та Радомишлі, присвячена важливій еклезіальній, культурній і суспільній події в ранньомодерній історії Україні – Житомирській унії 1715 року Правобережної України з Римським Апостольським престолом.

«Остання третина XVII – перша чверть XVIII ст. є одним із найменш вивчених періодів в історії України. Між тим саме в цей час на неозорих просторах Східної Європи – від Києва на півночі до Запорізької Січі на півдні й від Холма на заході до Полтави на сході, відбувалися динамічні культурні, соціальні й релігійні процеси, які можна окреслити поняттям «друге руське (українське) культурно-релігійне оновлення»», – розповідає декан Гуманітарного факультету УКУ, проф. Ігор Скочиляс.

Житомирська унія 1715 року символізувала інституційне об’єднання під омофором Унійної Церкви «руської нації» в українських землях Речі Посполитої. Творцем Житомирської унії творцем був визначний інтелектуал і культурний діяч, київський митрополит Лев (Кишка, 1714-1728). Архипастир у 1714-1715 рр. скликав у Житомирі на Поліссі два собори Київської митрополичої архиєпархії, на яких парафіяльні священики, настоятелі монастирів східного обряду та протопопи-намісники ухвалили колеґіальне рішення про сопричасну єдність з Римом та входження Правобережної України до складу Унійної Церкви.

Наукові сесії – «Київ та українська культура в постмогилянську добу» та «Українська Церква по обидва береги Дніпра» – будуть присвячені компаративному аналізові особливостей розвитку православного й унійного богослов̕я в постмогилянську добу. Такий підхід дає змогу предметніше співставити спільні/відмінні риси соціокультурного розвитку «Унійної Руси-України» й козацького Гетьманату, зокрема за часів Івана Мазепи (1687-1709). На думку проф. Наталії Яковенко, містичний світ цього середовища був «помітно латинізованим». Ще виразніше повернення України «обличчям до Заходу» на переломі XVII–XVIII ст. виявляється у діяльності Василіянського чину, представники якого – монахи-уніати, на переконання проф. Ігоря Скочиляса, «зуміли кодифікувати майже столітній досвід Slavia Unita в єдності з Римським Апостольським престолом»».

Інший тематичний блок дослідницьких проблем присвячений питанню переходу в 1685-1686 рр. Київської православної митрополії під омофор московського патріарха. Адже досі зустрічаємо тлумачення, що це «невпинний занепад» постмогилянського благочестя на Лівобережжі. Новаторські студії сучасних істориків, які зосереджують увагу на внутрішньому житті Української Православної Церкви, засвідчуть, що принаймні до кінця XVIII ст. київське православ̕я залишалася складовою києвохристиянського світу.

4 червня конференція продовжить свою роботу в Радомишлі. Це мальовниче містечко на Житомирському Поліссі було фактичною «столицею» Унійної Церкви впродовж 1747-1795 рр. та резиденцією київських митрополитів.

На відміну від київської сесії, у Радомишлі головна увага доповідачів буде зосереджена на реґіональних вимірах релігії й культури Правобережної України. Впродовж XVIII ст. релігійна культура розвивалася тут значною мірою під впливом унійних ідей і практик.

Організатори заходу – Гуманітарний та Філософсько-богословський факультети Українського католицького університету в співпраці з Національним університетом «Києво-Могилянська академія» і Київською архиєпархією Української Греко-Католицької Церкви.

Конференція відбувається в рамках навчально-дослідної програми «Київське християнство» та за підтримки публічного проекту «Соборна Україна та Київська традиція», доброчинцями якого виступили українські меценати зі Львова і Києва. Суть проекту полягає в суспільному переосмисленні та популяризації в публічній сфері України традицій київського християнства як складової «Українського Світу».

Завантажити програму