Конкурс на найкращий проект інтер’єру храму Софії-Премудрості Божої – на фінішній прямій. За результатами передніх етапів до фіналу відібрано проекти 8 учасників.

Серед фіналістів: Творче об’єднання Люби Яцків, іконописці: Святослав Владика, Кость Маркович, Олексадра Чередніченко, Остап Лозинський, Андрій Винничок, Маркіян Мартинюк, Юрій Мисько, Іванка Демчук.

«Конкурс складається із трьох етапів. Відповідно до вимог 1-го етапу всі зацікавлені особи надсилали портфоліо із основними роботами і коротку автобіографію. Другий етап передбачав виконання зображення Софії-Премудрості Божої у вівтарній частині храму в форматі 1кв. м та подання опису загальної концепції майбутнього храму. Останній етап – це обрання фіналіста. Кожен з учасників повинен особисто представити свій проект та концепцію конкурсній комісії. За попередніми планами, засідання комісії відбудеться 2 квітня», – розповідає керівник духовно-пасторального відділу УКУ о. Юрій Саквук.

До складу комісії ввійдуть: мистецтвознавець Мирослав Откович, директор Коледжу декоративного та ужиткового мистецтва імені Труша Василь Откович, художник Богдан Сорока, завідувач кафедри сакрального мистецтва Львівської Національної Академії Мистецтв, професор Роман Василик, художниця Іванка Крип’якевич-Димид, художник Роман Зелінько, архітектор храму Софії-Премудрості Божої Іван Бережницький, Президент УКУ Владика Борис (Гудзяк), керівник духовно-пасторального відділу УКУ о. Юрій Саквук, заступник ректора УКУ з наукових питань о. Василь Рудейко, заступник декана з міжнародних зв’язків філософсько-богословського факультету УКУ о. Олег Кіндій, а також представник монашества.

«Щоб цілісно та комплексно оцінити проекти, до конкурсної комісії ми запрошуємо не тільки богословів, мистецтвознавців, але й «практиків молитви» – представників монашества», – розповідає про логіку формування конкурсної комісії о. Юрій Саквук.

Інформаційна довідка

Християнська ідентичність є визначальною для спільноти Українського католицького університету, а відтак молитва і храм є центральними для життя УКУ як екзістенціально, так і архітектурно – храм є у центрі університетського містечка. Із цієї центральної ролі храму випливають і його основні завдання, які мають відобразитися в його архітектурі та оздобленні.

Академічний вимір університетського храму вимагає від нього не лише виконання традиційних завдань храму візантійської традиції (храм Софії), але й відкриття можливості діткнутися духа молитви древньої неподіленої Церкви (храм Климента Папи Римського) та й взагалі витоків християнства (храм Гробу Господнього).

Таке бачення університетського храму зумовлює наступну його архітектурну структуру: підземний рівень (історія і перспектива): Храм св. Климентія Папи Римського і Гріб Господній,  наземний рівень (сучасність): храм Премудрості Божої Софії.

Храм Гробу Господнього (натхнений Єрусалимською святинею) – місце особистої молитви. Простір, де людина може почуватися  комфортно, затишно та ізольовано від світу, місце особистої зустрічі з Творцем. Врахувати відсутність природного світла. Аскетизм оздоби, лампади, можливе спорудження кувуклії. Матеріал: тесаний камінь, ковальство, можливо елементи гутного кольорового скла.

Храм св. Климентія Папи Римського (натхнений храмом Климента Папи в Римі) – екуменічний простір у формі ротонди. Кам’яний престіл. Без іконостасу, але з низькою огорожею-темплоном, який може мати іконографічні зображення характерні для періоду неподіленого християнства. Відчуття атмосфери церковної єдності раннього християнства, яке також притаманне Львову – кафедральному осідку одночасно трьох традицій: візантійської, римської та вірменської. Присутність символів раннього християнства. Рельєфи, орнаменти, низькі барельєфи у стриманій піщано-сірій охристій гамі. Матеріал: тесаний камінь, ковальство, можливо елементи гутного кольорового скла.

Храм Софії – Премудрості Божої – традиційний тридільний храм візантійського обряду. Як храм Софії-Премудрості Божої, він повинен перебувати у духовній тяглості, яка до певної міри поєднує храми Софії у Константинополі, Києві, Римі. Храм повинен представити два основні акценти: мудрість, яка осягається через навчання (академічний вимір) та молитву (духовний вимір) та воскресіння, яке відкриває остаточну есхатологічну перспективу.