«Присутність і активність зла не впливає на мою віру. На неї впливають приклади добра і любові. А їх, за ці 5 місяців, я побачив стільки… Я дуже щасливий бути учасником цих подій, свідчити це все», – Андрій Андрушків. 

Випускник УКУ, виконавчий директор ГО «Центр спільних дій», богослов, а з лютого 2022 року — військовослужбовець ЗСУ Андрій Андрушків взяв участь у проєкті «Стилет чи Стилос». У інтерв’ю Андрій розповів про страх в ЗСУ, українську владу під час війни, Папу, ПЦУ та що робити з УПЦ МП. 

«Стилет чи стилос» — спільний проєкт онлайн-видання Ukraїner та Центру досліджень визвольного руху про українців-сучасників, які долучилися до лав ЗСУ. Ми  пропонуємо переглянути повне інтерв’ю з Андрієм Андрушківим на YouTube-каналі.

Подаємо деякі тези з розмови:

• Я багато років працюю над тим, щоб функціонували державні інституції, щоб громадяни долучалися до роботи влади і, після початку повномасштабного вторгнення, постало питання, чи буде у нас держава через тиждень або місяць. Ти або це зараз захищаєш, або нічого не буде. 
• Наша конституція — це користувацька угода. Там написані наші права та обов’язки. Ти не можеш «їздити» на державі чи інших людях протягом свого життя, а потім сказати: «Ні, це не правильно». Якщо держава надає погані послуги — є інструменти демократії. При тому всьому, що ми теж вихідці з Радянського союзу у нас відбуваються вибори, чого немає росіян. 
• Я боюся людей, яким не страшно. Опинитися під артобстрілом страшно. Людина — продукт культури і цивілізації. Вона для того росте і розвивається, щоби оці рептильні речі в собі продавлювати. Всім страшно, але якщо усі побіжать в сторону Мукачево, то тут буде те, що було в 1930-40-х роках. Тут усюди буде Буча, Маріуполь… 
• Мені допомагає долати страх любов. Ти любиш тих людей, які з тобою в підрозділі, любиш це місто. Я вважав, що мені випала честь захищати столицю. 
• Державі пора помаленьку визнавати УПЦ МП терористичною організацією. Тому що російське православ‘я — це не релігійна структура, а підрозділ держави агресора і держави-терориста. Це структура, яка має бути повністю переформатована і не може бути збережена.
• Мені хочеться думати, що люди, які приймають рішення, розуміють, що у них є «завтра», у якому їх запитуватимуть про рішення, які вони ухвалювали, в інтересах кого їх ухвалювали. 

Джерело: Faces Of Independence