14 квітня в УКУ відбувся науковий семінар «Проблема зла в творчості Ф. Достоєвського: богословсько-моральне дослідження».

«Творчість Достоєвського позначена поліфонією думок і картин, також йому характерна діалогічність і суперечність. Тому в його творах легко віднайти обґрунтування для тез повністю протилежних, – розповідає викладач кафедри богослов’я УКУ Галина Кришталь. – Одні бачать в ньому мало не апостола, інші – не без підстав знаходять в його творчості непоборні сумніви щодо існування Бога. Деякі православні богослови називали Достоєвського великим теологом,  а інші – єретиком. Однак в світовій літературі немає іншого прикладу письменника з такими великими богословськими амбіціями».

За словами Галини Кришталь, новаторство конструкцій повістей Достоєвського, майстерність у проникненні в людську свідомість, глибина психологічного аналізу і багатство опису моральних проблем зумовили великий вплив цього письменника не лише на російську літературу, а й на філософію і богослов’я, так в Росії, як і в інших куточках світу: «Творчість Достоєвського використовують до того, щоб показати те, що найгірше в людині, і ця ж сама творчість служить до підтвердження найвищого рангу гуманізму. Достоєвський не писав про природу зла, він просто показував його як феномен і описував його руйнівні наслідки».

На думку Галини Кришталь, Достоєвський не займається науковим вирішенням проблеми зла. «Він був добрий обсерватор життя, а його висновки більше мають практичний характер. Достоєвський помічав, що кожен гріх має своє суспільне значення, оскільки його наслідки в більшій чи меншій мірі стосуються інших людей. Гріх людини, вносячи в суспільне життя безлад, послаблює єдність між людьми і спричинює дезінтеграцію».

Однак у письменника присутній і оптимістичний погляд: він описував людину занурену у гріх, а водночас помічав її глибоку тугу за трансценденцією, її бажання вічного щастя і гармонії. «Божа краса є в кожній людині і це є підставою особливої гідності і величі людини. Він показував, що людина має завжди шанс повернутися з дороги зла і повернутися до Христа, як Найбільшого Добра».

Підсумовуючи Галина Кришталь наголосила, що Достоєвський не був «творцем колискових», а сучасники називали його «жорстоким талантом», «поганим генієм» або «злісним автором». Він і насправді не приносить читачеві глибокого спокою і миру, приносить радше роздуми, дилеми.

Прес-служба УКУ