У 2017 році в США відзначатимуть 100-річчя заснування ерготерапії у світі. У Європі цей напрямок реабілітаційної медицини розвинувся після Другої світової війни. Зокрема, у Латвії – ерготерапія існує вже 20 років. В Україні ерготерапію як спеціальність внесли до Класифікатора професій тільки у 2016 році. Людина, діяльність, середовище – три взаємопов’язані фактори, з якими працюють ерготерапевти. Щоб покращити здоров’я клієнта, треба враховувати усі три елементи. «Діяльність така ж важлива як і їжа та пиття», – казав засновник і президент Американської асоціації ерготерапії Вілліам Раш Дюнтон.

Фотогалерея

У кожного має бути діяльність, яка приносить йому радість і задоволення. Хворе тіло, душу і розум лікує цілеспрямована осмислена діяльність. Це базове правило ерготерапії.
Про розвиток цієї професії в Латвії та її значення розповіла асоціативний професор, декан Факультету реабілітації Ризького Університету Страдіня Сігне Томсоне під час відкритої лекції «Ерготерапія від початку, 25 років досвіду», яку вона провела 13 грудня у Школі реабілітаційної медицини Українського католицького університету.

Вона належить до першого покоління ерготерапевтів у Латвії. У цій країні ще 20 років тому розпочався процес перебудови існуючої системи реабілітаційної медицини для інтеграції у європейську систему реабілітації – з пострадянської санаторно-курортної моделі в європейську мультидисциплінарну модель.

Ерготерапія – це клієнт-центрична професія, яка пропагує здоров’я та благополуччя через цілеспрямовану діяльність. Головна ціль – повернути пацієнта до повсякденного життя, змінюючи виконувані щоденні дії або модифікуючи навколишнє середовище. Ерготерапевт може працювати як з одним пацієнтом, так із групами пацієнтів.

«Заняття – це дії, які люди потребують, хочуть і планують робити. Заняття має терапевтичний характер і впливає на здоров’я та благополуччя людини. Певний вид занять організовує наше життя і структурує наш режим дня, заняття надають сенсу у повсякденному житті. Скрашують буденність. Те, чим ми займаємося, вказує на те, ким ми є. Через діяльність проявляється наша самоідентифікація, наша соціальна роль», – розповідає професор Сігне.

В ерготерапії особливу увагу звертають на розпорядок дня пацієнта, його оточення та його інтереси. Пацієнт ефективно використовує час, коли займається осмисленою діяльністю, через яку бачить результат. Якщо навколишнє середовище заважає виконувати таку діяльність, треба його адаптувати під можливості людини з інвалідністю. Не менш важливим є соціальний клімат.

Щоб визначити і віднайти, яка діяльність допоможе пацієнту розвиватися як особистість, перш за все треба відповісти на кілька запитань: Що? (це розумова чи фізична діяльність), Коли? (контекст часу), Де? (фізичний, соціальний, культурний та інституціональний контекст), Як? (професійний розвиток або зміни в навколишньому середовищі), Чому? (здоров’я, благополуччя, справедливість).

Якщо людина займається тим, що їй нецікаво, вона впадає у депресію і це часто призводить до виникнення фізичних хвороб. Тому перше завдання – допомогти їй реалізувати себе як особистість.

Ерготерапія базується на кількох принципах:
– Людям потрібні заняття
– Заняття має терапевтичний характер
– Заняття впливає на здоров’я та благополуччя, дії організовують наше життя і структурують.
– Діяльність допомагає визначити ідентифікацію людини.

Як зароджувалася ерготерапія?

Про мистецтво та вміння руху говорили ще в Давній Греції: «У здоровому тілі – здоровий дух». На початку 19 ст. виникає «розкол» в поглядах щодо лікування психічно хворих людей. Частина лікарів притримувалися позиції про те, що “зайнявши руки психічно хворих якоюсь діяльністю, можна звільнити їхній розум від душевного болю. Схожі погляди поширювалися і в США. Лікарі Бенджамін Франклін і Бенджамін Раш докладали багато зусиль для розробки структурованого режиму дня для пацієнтів в клініках.

У Німеччині розпочався релігійний рух «квакерів», які поширювали ідею про те, що кожна людина реалізовує частинку Бога і кожен має власні можливості і таланти. Їх треба тільки розгледіти і розвивати.

15 березня 1917 року створили Національне товариство просування ерготерапії в США. Команда товариства стала прототипом мультидисциплінарної команди фахівців: Сюзан Трейсі, медсестра, яка працювала в сфері психічного здоров’я, Херберд Холл, медичний доктор, Елеонар Клайс Кейдж, соціальний працівник (розвивала ідеї ерготерпії, навчала сімї і пацієнтів, проводили тренінги для медсестер), Джордж Едвард Батан (архітектор з освітою, оскільки страждав хронічною хворобою захопився ідеями ерготерапії).

У 1921 році створили Американську асоціацію ерготерапії.

Нагадаємо, Школа реабілітаційної медицини УКУ запроваджує якісну освіту у сфері фізичної терапії та ерготерапії за європейськими стандартами і вимогами. Учасники тренінгових програм від ШРМ УКУ вчаться від закордонних фахівців та переймають сучасний світовий професійний досвід.

З 2 по 5 листопада в Школі реабілітаційної медицини УКУ провела тренінг Ольга Камаєва, сертифікований ерготерапевт після навчання у Швеції і Великобританії, член Всесвітньої Федерації Ерготерапії, Російської асоціації ерготерапії, Російської асоціації фізичної терапії, яка розповіла про ерготерапевтичні практики та особливості ерготерапевтичної освіти у країнах СНД, Євросоюзу та США. Усі заходи відбуваються за підтримки Фонду родини Загорій.