Єврей за походженням, єдиний у світі сліпоглухий священик о. Кирило Аксельрод зустрівся в Українському католицькому університеті зі студентами і презентував свою книгу «І починається подорож».

Отець Кирило навчався у католицькій школі для глухих святого Вікентія, а пізніше у Вітватерсранському та Ґалладетському університетах. Протягом цілого життя отець Кирило дуже активно працював у різних країнах, зокрема у Південній Африці, Макао, Гонконгу, Сінгапурі, Великобританії, для розвитку спільнот глухих, заснування навчальних програм для глухих і заохочував глухих людей вчитися. За своє життя він має досвід праці у школі для глухих дітей у Південній Африці, сам глухий, він вчився також у навчальних закладах для людей зі слухом. У 2001 році отець отримав звання почесного доктора Ґаладетського університету. Ставши сліпим, він навчався у коледжі у Пітерборо. У 2014 отець Кирило був удостоєний звання офіцера Ордена Британської імперії.

За словами священика, свою місію життя він вбачає у проповіді для глухонімих людей, які не можуть пізнати Слово Боже через слухання.

«Я радий бути тут і хочу поділитися своїм досвідом як священика-редемпториста. Моя місія у тому, щоб допомогти сліпоглухим людям прийти до Бога і виростає вона з моєї любові до проповіді. Маю глибоке розуміння культури глухонімих людей. Глухі не можуть зрозуміти Боже одкровення через слухання і читання. Глухі люди спілкуються візуально, користуються жестовою мовою. Мова жестів може передати почуття натхнення і розуміння. Люди, які чують, залежать від звуку, а люди, які спілкуються жестовою мовою, залежать від відчуттів і натхнення. Глухим часто забороняють приймати причастя, бо вони нездатні вивчити катехизм», – зауважив отець.

На його переконання, у католицьких школах для таких людей мають викладати катехизм за спеціальною програмою.

Частина глухонімих добре вловлює невербальну жестову мову і швидко засвоює знання, а частині важко вловлювати мову і вони не можуть так швидко навчатися. «Людям, які добре вловлюють, варто ходити до звичайної школи за підтримки перекладача з жестової мови. Щоб допомогти в освітньому процесі, треба вчити глухонімих людей освоювати невербальну мову», – зазначив священик.

Велике значення у розвитку глухонімої дитини відіграє ставлення батьків, які закладають в дитині фундамент майбутнього покликання, каже він.

«Важливо, щоб батьки могли прийняти своїх дітей з вадами. Вада дітей – це не прокляття. Це може бути важко, але завжди є надія. Треба, щоб існувала група підтримки для матерів, які б підтримували одне одного. Дуже важливо для церкви проповідувати, що вада чи інвалідність може бути і даром від Бога. Якби у цьому світі не було людей з вадами, як би ми дізналися про Боже милосердя і Божу любов. Як би ми дізналися про людей, які здатні підтримувати інших?», – наголосив о. Кирило Аксельрод.

Одного разу під час зустрічі один з буддистів сказав отцеві, що народитися сліпим – це кара від Бога, на що той запитав: «Якщо я сліпий і допомагаю іншим, то чи це кара від Бога?». Буддиста це здивувало і заглибило в роздуми.

Священик належить до Згромадження редемптористів. Каже, що саме вони допомогли йому зрозуміти Слово Боже і глибину віри, якою можна ділитися з глухими людьми.

До УКУ священик о. Кирило Аксельрод приїхав на запрошення ЦДОВС «Надія» УГКЦ і перебував у Львові протягом 9-12 травня. Він провів зустрічі зі студентами і працівниками університету та презентував для всіх зацікавлених український переклад своєї автобіографії «І починається подорож» 11 травня.