Я волонтерю у рідному місті Львові, у себе вдома. Тут ви знайдете ідею як можна втілити це в життя. Після перших днів війни я навчилася плести килимки для військових. Про такі, на перший погляд, незначні вироби легко забути, проте вони дарують тепло та з ними не так холодно сидіти на землі. Для плетіння потрібні лише три речі: ножиці, старий трикотажний одяг і гачок. Ця ініціатива чудово підійде для людей з принципом: “Мій дім — моя фортеця”, — і звичайно невеликий творчий куточок. Поки що вдалося сплести сім килимків та порізати приблизно двадцять речей для них. Зі студентських ініціатив програми “Філологія” я також доєднувалася до перекладів пісень і мультфільмів з англійської, зокрема озвучила один з мультфільмів із серії про Фатіму.  

Війна випробовує й водночас загартовує. У таких надзвичайних обставинах люди набувають рис стійкості, витривалості, гнучкості або навпаки під величезним тиском стають крихкими. Попри спектр емоцій і характерів перед нами постають однакові питання. Все несуттєве відразу відсіюється, залишаючи за собою значущі речі. Ми переосмислюємо себе як українця або українку, своє місце в суспільстві та загалом себе як індивідуальність з власними потребами й емоціями. Зараз наша нація з’єдналася в одну душу, яка, як цілісна мозаїка, переливається барвистими скельцями — характерами кожного з нас. Тому я відчула прагнення долучитися до допомоги, до єдиного процесу волонтерства, щоб стати частиною того руху, який спрямовує всіх українців і українок до перемоги. 

Щоб перемкнутися, я складаю оригамі. Мені подобається цей процес повторенням дій та певною матеріалізацією моєї думки — зі звичайного паперу можна робити квіти, метелики, маленькі зірочки. Це дуже заспокоює, і такими подаруночками можна підняти настрій іншим людям. Також я знаходжу розраду в викладі своїх думок на папір або у вордівський документ, як я це роблю зараз. Таке сортування думок, немовби по поличках, допомагає очистити розум і поглянути на ситуацію з іншої точки зору. 

Після перемоги я знаходитиму насолоду у звичайній рутині. Ловитиму кожен момент. Вже очікую на зустрічі з близькими людьми, які зараз далеко, або навіть на таку звичайну річ, яку думаю, ми всі цінуватимемо ще більше — тихий, спокійний сон без звуків тривоги. З кожним нашим кроком ми наближаємося до нашої перемоги. Тому тримаймося, щоб невдовзі бути під мирним осяйно-блакитним небом.