УКУ
UKENGLISH
  • Абітурієнтам
  • Навчання
  • Наука
  • Духовність
  • Життя в спільноті
  • Про УКУ
    • Положення про організацію інклюзивного навчання осіб із особливими освітніми потребами у Закладі вищої освіти «Український католицький університет»
    • Супровід студентів із особливими освітніми потребами
  • Повернення на кампус
  • Covid-19
  • Студентам
  • Випускникам
  • ВИКЛАДАЧАМ ТА ПРАЦІВНИКАМ
  • медіа
  • Доброчинцям
  • Контакти
  • Головна
  • Новини
  • «Голодомор сьогодні дає нам єдність. А єдність – це наше життя», –…
ПОВЕРНУТИСЬ
  • ПОДІЛИТИСЬ:

«Голодомор сьогодні дає нам єдність. А єдність – це наше життя», – президент УКУ владика Борис (Ґудзяк)

Неділя, 24 Листопада, 2013

Цими днями українці у багатьох країнах світу на всіх континентах молитовно поминають жертв Голодомору 1932–1933 років. 80-ті роковини цієї страшної трагедії знову і знову змушують нас  задуматися над нашим минулим, теперішнім і майбутнім, над таїнством Боголюдської слави і мерзотою запустіння, над силою чисельних свідків і відчайдушною жертовністю в нашій історії та над гидкою ницістю, до якої опускалася людина на нашій землі.

1480634_541055462648863_2121272087_nГолодомор, який позбавив життя мільйони людей, зруйнував родини і стер з лиця землі цілі села – це не просто трагедія, це токсична травма українського народу. Камінь, який падає у воду, навіть без звуку, творить концентричні кола, які поширюються довго і далеко. Смертельні рецидиви Голодомору і вбивчий вплив радянського режиму тривають досі. Усі ми носимо у собі наслідки цієї великої травми. Наші особисті, соціальні, політичні та економічні стосунки позначені страхом і онтологічним та моральним скепсисом. Брак відчуття безпеки, неспроможність довіряти одне одному, якась особлива пристрасть одне одного обманювати, зраджувати, продавати, зрештою продавати самих себе – це наслідки токсинів, які в 30-х роках і взагалі в часи червоного і коричневого тоталітаризмів потрапили у душу нашого народу.

1396919_541056085982134_687490775_oЯк це часто буває з душевно травмованою людиною, яка не розуміє своїх комплексів, так і наш народ і наш світ, який допустив стільки невимовної кривди, навіть геноциди, не знали причин і не розуміли свого власного каліцтва. Нарешті ми і ширший світ людей доброї волі можемо пізнати правду про Голодомор. Пізнавати важку правду непросто. Але без пізнання і визнання правди не може бути зцілення, і ми не зможемо захистити людство від повторення таких геноцидів, які принесла нам недавня історія, які спричинила людська гординя.

Ми не можемо себе зрозуміти, не осмислюючи, не омолюючи, не оплакуючи і не зцілюючи токсичну травму, якої зазнав наш народ, особливо через Голодомор.

1451494_541054729315603_1592540547_nТому сьогодні ми молимося не лише за жертв Голодомору та упокій невинно убієнних, а й за нас, живих, за життя сьогоднішніх українців, за Україну, сьогоднішню Європу і світ. Ми молимося, щоб ми розуміли фатальні помилки, до яких допровадила гординя, – цей первоначальний гріх і ангелів, і людей, який загубив Люцифера і людство та призвів до мільйонних жертв.

Ми молимося, щоб наш біль і страждання не залишилися для нас кайданами, а щоб були преображені в пасхальний досвід, яким Христос провадить нас від смерті до життя. Ми молимося, щоб пасхальний перехід дав нам змогу вільно і правдиво жити тепер, будувати у майбутньому, давати плід. Ми молимося, щоб кров мучеників, мучеників Голодомору, була насінням Церкви, насінням живого, радісного, мирного народу.

Пострадянська людина не довіряє системам, бо системи були і можуть бути знову небезпечними, смертоносними. Споминання Голодомору, науковий і духовний його аналіз дають нам можливість зрозуміти себе і силою Божої благодаті зцілюватися та преображатися. Голодомор належить до найжахливіших геноцидів у людській історії, і ми відповідальні за те, щоб викривати диявольську спроможність людини нищити людину. Ми, люди, є фатально слабкими. Культ людини має базуватися на розумінні Богом даної людської гідності. Коли ж людина у своїй гордині радикально зосереджується на власній автономії, тоді вона чинить те, що сталося в ХХ столітті. Не дивно, що і сталінізм, і нацизм, як і інші геноцидні системи та їхні вожді, були радикально безбожницькими.

Це не моралізаторство чи якесь напучування. Нам слід відкрити очі й побачити факти і причинно-наслідковий зв’язок між ними. Ми покликані стати перед Таїнством як темноти (mysterium iniquitatis), так і високого покликання людського життя.

Нам слід заглиблюватися в нашу історію, щоб зі смиренням і надією йти вперед. Сьогодні саме відзначення річниці Голодомору найбільше об’єднує український народ – як в Україні, так і на поселеннях. Хоч ми глибоко заангажовані у ці відзначення, остаточно трагедія не повинна ставати нашим найбільшим спільним знаменником. Голодомор і його осмислення мали б скерувати нас до майбутнього, до більш філігранного, тонкого розуміння нашого покликання. Ми згадуємо Голодомор не для смерті, а для життя. Нашого життя, життя наших нащадків. Молитовна, як і критично-аналітична застанова над Голодомором відкриває нам не лише істини про минуле, а й перспективи на майбутнє.

Годі сьогодні передбачити плід нашого траурного досвіду, але ми не можемо погодитися на те, що залишатимемося лише в смутку. Не можна баналізувати нашу спільну невимовну трагедію, однак ми покликані жити і розвиватися. Безумство мучителів і катів не може перекреслити набагато глибші потоки життя і життєдайності, які випливають з нашої історії. Все ж таки сьогодні ми є – навіть після Голодомору. Ми пам’ятаємо про минуле, але нам слід рухатися вперед. Пам’ять про Голодомор нас об’єднує, ця єдність особливо знаменна, і через цю єдність таїнственно, пасхально, Голодомор сьогодні дає нам життя.

Тому ми сьогодні молимося за живих, за ті тисячі молодих людей, які зібралися на євромайданах по всіх містах України та в багатьох містах на різних континентах. Вони мріють будувати нову систему координат, стосунків, взаємної відповідальності – систему, яка не вбиватиме, а даватиме життя. Їм потрібна наша підтримка і молитва. Це таїнственний збіг, що пам’ять про травму (Голодомор), пам’ять про особливу народну солідарність задля свободи і справедливості (9-та річниця Помаранчевої революції) і мрія про гідне майбутнє (асоціацію з ЄС) стають єдиним рушієм до змін теперішнього.

Джерело: єпархія св. Володимира Великого в Парижі

Mail

Дайджест подій та новин

Отримуй тижневий дайждест подій та новин УКУ у свою поштову скриньку

Вам буде цікаво

Середа, 20 Січня, 2021
«Матеріальну допомогу на Схід можна передати поштою, але нею не...
Неділя, 17 Січня, 2021
Шептицький очима студентів
П'ятниця, 15 Січня, 2021
В УКУ стартував конкурс на отримання стипендій. Розповідаємо як податись!
Середа, 13 Січня, 2021
Успішні стартапи в Україні: Центр підприємництва УКУ поділився результатами роботи 
Вівторок, 12 Січня, 2021
Профіль випускника УКУ – важливий дороговказ для формування нових поколінь,...
ПІДТРИМАТИ УКУ СТАТИ СТУДЕНТОМ
Ми в соцмережах:
Меню
  • Абітурієнтам
  • Навчання
  • Наука
  • Духовність
  • Життя в спільноті
  • Про УКУ
    • Положення про організацію інклюзивного навчання осіб із особливими освітніми потребами у Закладі вищої освіти «Український католицький університет»
    • Супровід студентів із особливими освітніми потребами
Навчання
  • Факультети
  • Бакалаврат
  • Магістратура
  • Аспірантура
  • CMS УКУ
  • Сервіси ІТ
Про УКУ
  • Управління та адміністрація
  • Офіційна інформація
  • УКУ від А до Я
  • Вакансії
  • Контакти
УКУ

Секретаріат УКУ
Вул. Іл. Свєнціцького, 17
м. Львів, 79011

Секретаріат УКУ
Тел.: +38 (032) 240-99-40
Ел. пошта: [email protected]

Усі права застережено © 2021 Український Католицький Університет

Зроблено у Qubstudio