5 травня в УКУ відбулося чергове засідання гуманітарного семінару, який проводить гуманітарний факультет. До уваги слухачів була представлена блискуча доповідь отця Крістофера Зугера “Греко-католики Росії: історія і сучасність”. Ця тема є цікавою не лише тому, що історія цієї Церкви перегукується з нашою, але й тому, що наша Церква, перебуваючи в значно кращих умовах перед другою світовою війною, духовно підтримувала греко-католиків Росії. Це ми бачимо на прикладі митрополита Андрея Шептицького, який перебуваючи на засланні в Росії став для тамтешніх греко-католиків духовним батьком. Він висвячував священиків, святкував релігійні свята, а також саме він призначив Блаженного священномученика Леоніда Фьодорова Екзархом Російської Католицької Церкви східного обряду.

Греко-католики Росії пережили ці ж переслідування, що і УГКЦ, але на кілька десятиліть швидше. Але й навіть до перемоги комуністичного режиму, їх було дуже важко через страшний спротив Російської Православної Церкви. Проте, коли російська влада їх ненавиділа і терпіла, то більшовицька почала жорстокі переслідування. Священики і члени монаших згромаджень були заарештовані і відіслані до Сибіру, де велика кількість загинула. Ті, що вижили, продовжували служити в підпіллі.

Після розпаду Радянського Союзу ситуація покращилася, але не абсолютно. Продовжуються утиски з боку православних ієрархів. Отець Крістофер зазначив, що спільноти греко-католиків у Москві та Санкт-Петербурзі мають можливості зареєструвати парафії через спротив місцевої влади. Більш-менш спокійно діють парафії в Прокоп’євську, Новокузнецьку, Омську. Католики візантійського обряду в Росії продовжують боротися за своє існування. “Хоча їх кількість порівняно невеличка, проте той факт, що вони вистояли протягом 80 років безперестанних жорстоких переслідувань свідчить про дію Святого Духа у цій Церкві”, – закінчив отець Крістофер Зугер. Він також запросив студентів УКУ до праці над дослідженням історії підпілля як своєї Церкви, так і інших Церков під комуністичним режимом, щоб відвернути подібні випадки в майбутньому і зберегти пам’ять про тих, хто загинув за Христа і Його Церкву.