Христологія Климента Олександрійського
28 лютого у рамках відкритого семінару кафедри богослов’я Українського Католицького Університету було представлено доповідь викладача цієї кафедри, доктора богослов’я Олега Кіндія на тему «ΧΡΙΣΤΟΣ ΔΙΔΑΣΚΑΛΟΣ: Христологія Климента Олександрійського».
Як розповів доповідач, згідно з думкою Климента Олександрійського, тринітарне взаємовідношення між Сином Божим, Святим Духом і Отцем може бути зрозуміле лише тоді, коли дослідник пройде відповідну освітню й моральну підготовку, яку сам Христос обрав для кожного, хто бажає бути з Ним. Ця підготовка, яка невипадково збігається з етапами духовного зростання, має три основні ступені: навернення, віра і знання, на кожному з яких Божий Логос сам дбає про успіх, просування і духовне вдосконалення людини, виступаючи спочатку в ролі протрептика, потім вихователя і нарешті вчителя. На початку однієї зі своїх праць під назвою “Педагог” Климент формулює своє розуміння ідентичності й функцій Христа. Він пише: “Ось тому, палко бажаючи вдосконалити нас… чоловіколюбне Слово користується чудовим планом, ….. спочатку заохочуючи нас, потім виховуючи і, нарешті, навчаючи”.
“Климент заклав основи християнського містичного досвіду, згідно з яким, душа людини стає первосвященною, коли проходить трансформацію через очищення, освячення і обожествлення”, — говорить д-р Кіндій. Заохочення, виховання і навчання відповідають трьом ступеням входження людини в динаміку чудового плану спасіння. Цю динаміку духовного зростання Климент Олександрійський базує на античній моделі освіти, згідно з якою, після загальної школи учень вивчає риторику, яку свого часу замінює філософія. Перший крок – заохочення – це стадія, яку можна назвати наверненням, коли людині пояснюють таїнство спасіння, переконують її, чому старий спосіб життя потрібно змінити, знайомлять її з Христом. Христос сам готує людину до навернення у різні способи: зсередини – будучи онтологічною основою і Творцем духовного життя людини та її інтелекту і ззовні – посилаючи Свою науку через священиків, філософів і безпосередньо через життя конкретної історичної особи. Пробудившись зі сну і згадавши свою справжню тотожність, людина приймає дар віри й поділяє цю віру. На другій стадії людина стає на новий шлях, розпочинає цілком нове життя, по якому її веде Христос-педагог. Пройшовши морально-етичну підготовку, людина стає готовою вийти на третій ступінь християнської ініціації: віра переростає в знання, а Христос виступає в ролі Вчителя.