Юдаїзм євреїв, який можна спостерігати в діаспорі, скажімо, в Україні, Росії, Франції, США, зовсім не такий, який в державі Ізраїль. Я вважаюся цілком нормальним, з точки зору ізраїльського юдаїзму. Бо він цілком інакший, аніж той, який існує в діаспорі. З цієї перспективи варто розглядати й юдейсько-християнські стосунки.

Такими думками поділився Пінхас Полонський, ізраїльський дослідник юдаїзму, викладач Арієльського університету (Ізраїль) під час відкритої лекції в УКУ «Біблійна динаміка – новий рівень розуміння біблійних текстів».

Які відмінності між юдаїзмом Ізраїля та єврейським юдаїзмом в діаспорі? За словами науковця, сучасний ізраїльський юдаїзм заснував Рабин Аврага́м Іцха́к Кук. Його вчення має суттєву паралель із Тейяром де Шарденом у католицизмі. «Революція, яку прагнув здійснити Шарден і яку згодом здійснив Другий ватиканський собор, є аналогічною до тієї, що відбулася в юдаїзмі на початку XX століття. Власне Іцхак Кук створив новий напрям внутрішньо ортодоксального юдаїзму», – додав він.

Сьогодні в юдаїзмі існує два напрями: класичний (з діаспори) та новий ізраїльський модерністський. Обидва є ортодоксальним юдаїзмом. Не реформованим, не прогресивним. «З моєї точки зору, прогресивний юдаїзм – це клуб інтересів, а не справжня релігія. А релігія – це ортодоксальний юдаїзм, який має два напрями діаспорний та внутрішньо-ізраїльський», – пояснив Полонський.

В “обох” юдаїзмах і в християнстві вихід євреїв зі своєї країни 2000 років тому, та руйнування храму римлянами має велике теологічне значення. Отці Церкви вважали, що це сталося через несприйняття євреями Ісуса. Це було їх покаранням.  

У зв’язку з цим міняється в юдаїзмі багато. Найголовніші зміни – стосунки між євреями та народами світу. Особливо, між юдаїзмом та християнством. Коли євреї живуть не в Ізраїлі, то головний їх вектор направлений на самозбереження. За межами Ізраїлю вони – маленькі групи, в той час, як християни та мусульмани є «великими народамм». Тобто головні інтелектуальні зусилля євреї в діаспорі вкладають на самозбереження. А з цим відбувається своєрідна самоізоляція.

Натомість в Ізраїлі – все кардинально навпаки. Тут євреї шукають діалогу зі світом. «Тому, якщо ви запросите єврея зі Львова чи Києва, то він не буде казати те, що я кажу. А в такому разі єврей буде розповідати про єврейську общину, синагоги, цвинтарі і пропагувати дружбу та мирні домовленості. Насправді в такому разі справжнього діалогу не станеться, бо єврейська маленька група буде прагнути самозбереження. Проте в Ізраїлі євреї націлені на справжній діалог», – сказав він.

Рабин Аврага́м Іцха́к Кук створив напрям на початку XX століття. Для усіх незрозумілий. З одного боку – усе зберігалося, а з іншого – модернізувалося: «Його концепція виходить з того, що все наше життя – діалог з Богом не лише на індивідуальному, але й на загальнонаціональному рівнях».

Відмінності між течіями юдаїзму також полягають в тому, що юдаїзм діаспори базується на вивченні Талмуда, юдаїзм Ізраїлю – на вивченні Танаха. Це кардинально різні речі. У діаспорному юдаїзмі Танах також присутній, однак основою є Талмуд, бо він описує життя євреїв в неєврейській більшості. Він увесь написаний в умовах діаспори. Танах – єврейська Біблія, написана з перспективи самостійної держави.

«Юдаїзм в діаспорі намагався від християнства відмежуватися. Тобто наголос робився на розбіжностях і на тому, щоби не входити в спільні контакти, – продовжив далі науковець. – Юдаїзм Ізраїлю розглядає християнство, як спосіб донести єврейські ідеї до світу».

За словами лектора, у світі не існує жодного прикладу двох різних релігій, які мають спільний священний текст. Якщо існує спільний священний текст тоді, це одна релігія в різних варіантах. Наприклад, суніти і шиїти. Ті та інші називають себе мусульманами, бо в них спільний священний текст – Коран, але є певні моменти невизнання певних текстових уривків, що й породило різні течії.