10 липня 2012 року під час обвалу перекриття будинку на вул. Січових Стрільців,8 у Львові трагічно загинув Ілля Онопрієнко. Цього року він закінчив бакалаврську програму Філософсько-богословського факультету УКУ. На свято пророка Іллі однокурсники та друзі Іллі Онопрієнка поділилися споминами про свого приятеля.

Максим Семенов: Ілля був одним із найскромніших, найтерпеливіших та найсмиренніших людией, яких мені будь-коли доводилось знати. Він був неконфліктним і дуже уважним. Я не вірю, що він помер, і не повірю, бо для мене він живий. Своїм життям Ілля показав мені Бога так як ніхто інший. У ньому Бог закарбував себе, що всі бачили, що Ілля – син Великого Отця.

А ще я знаю його дуже простим і таким, хто мав мало претензій до інших; таким, кому просто потрібно, щоб його любили і не заставляли бути іншим, ніж він є. А ще він вірив у Бога, але про це не говорив. Він був жертовним, дуже жертовним. Міг все віддати, тоді, коли це справді потрібно і коли не потрібно зовсім. Йому було неважливо, чи тобі потрібно те, що він дає; він просто любив і віддавав іншому все, а про себе зовсім не турбувався. Ілля взагалі про себе ніколи не думав.

Найперше, що приходить на думку, коли згадую Іллю, це його кучері та усмішка. Мені важко пригадати його сумним або злим. Ілля – це людина, переписуючись з якою можна було побачити найбільше смайликів.

Ілля був завжди готовий допомогти. Пригадую собі випадок, коли я привіз до університету фотографії для виставки (це булу в п’ятницю після обіду).  Ілля кудись поспішав. Проте, на моє прохання допомогти розвішати фотографії він ствердно сказав: «Так». Він відсував свої плани на бік і казав «так», щоб допомогти.

Коли Ілля говорив зі мною, він завжди казав: «Не переймайся. Все буде добре».

———————–

Назарій Петрів: Особисто для мене, найяскравіший спогад про Іллю пов’язаний з днем святого Миколая. Пригадую собі слова, які Ілля мені сказав: «Я не знав, що тобі подарувати і вирішив подарувати тобі ось цю різдвяну прикрасу». На перший погляд це виглядає банально. Однак, декілька днів перед тим я мав великі сумніви – організовувати Святвечір для потребуючих чи просто бути волонтером. І тут Бог в дуже оригінальний спосіб через цей подарунок Іллі показав, що мені варто робити.

Також, хочу згадати акторські здібності та вміння Іллі. Він неодноразово брав участь у організації свята Миколая у паліативному відділені шпиталю Шептицького. Він завжди мав дуже цікаву роль. Ілля чудово грав на барабанах та на гітарі хоча і не мав якоїсь спеціальної музичної освіти.

Ілля – це особа, для спілкування з якою іноді не було потрібно слів. Він мав таку цікаву здатність розуміти без слів. Завжди відкритий, привітний та доброзичливий, таким мені запам’ятався Ілля.

———————–

Дмитро Тирусь: Найперше, що приходить на думку, згадуючи  Іллю – що він був глибоко духовною людиною у всьому – з відкритим та щирим серцем. Я пам’ятаю те, що він був щирим другом.

Ми познайомилися в УКУ, коли навчалися на першому курсі. З навчання в Університеті та спільного служіння в Церкві залишилося багато гарних спогадів. Мене підносила віра Іллі, який в УКУ часто ходив на Богослужіння під час навчання. Постійно старався жити з Богом в серці. Під час соціально-душпастирської практики під керівництвом о. Володимира Ждана (в сиротинці на вул. Таджицькій) мені запам’яталося, як Ілля швидко здружувався з дітьми, а також знаходив з ними спільну мову. Діти дуже любили його.

—————————-

Софія Кочмар, студентка Інституту екуменічних студій УКУ

Приклад Іллі – це не лише школа щирого екуменізму для нашої спільноти, а перш за все вміння приймати іншого таким, яким він є. Ілля прожив 22 роки надзвичайно скромного життя, але про його смерть говорив увесь Львів. Він помер, коли виконував ремонтні роботи у будинку міжконфесійної християнської спільноти «Молодь до Ісуса». Вважаю його гідним звання екуменічної особистості року. Він народився в м. Стрий, краї багатому на священичі покликання для Української Греко-Католицької Церкви. Ілля теж мав прагнення служити іншим, але після підготовчого року навчання у семінарії вирішує зробити це в інший спосіб. Він залишається студентом Українського католицького університету, але також його серце є відкритим до людей інших конфесій і він вступає до Інституту екуменічних студій.

Ілля Онопрієнко був простим хлопцем: веселим, щирим, вдумливим і надзвичайно світлим. Його світло передавалося іншим навіть після смерті.

Під час подорожі додому після парастасу, я почула свідчення його друзів: «Ще ніколи ми не прощалися з людиною з такими радісними серцями. Він вселяє в нас дивовижний спокій і надію на Воскресіння».

У спільноту «Молодь до Ісуса» його привела любов. Він часто ділився з нами своїм прагненням, щоби всі були одно. Видається, що зі слова «екуменізм» ми зробили затерте, найчастіше політичне поняття, яке вимагає від нас ввічливого ставлення до людей інших переконань та віри. Ми часто ставимо питання єдності церковним єрархам, мовляв, як ви можете ділити Христову Чашу? Натомість, ми забуваємо, що розуміння Людини і прийняття Її – не є справою Церкви чи держави, а передусім нашого морального вибору. Для того, щоби приймати ближніх не обов’язково чекати, коли це зробить глава тої чи іншої Церкви. А варто починати з себе.

Пригадую на одній лекції про християнські місії, викладачка спитала Іллю: «Як вважаєш, чого світ саме зараз потребує від Церкви?». Ілля задумався і сказав: «Особистих свідчень! Ми вже маємо доктрину Церкви, але так і не змогли втілити все це у життя. Я мрію, що колись кожен християнин буде тим Світлом, про яке говорив Христос. Тільки через наші зустрічі з іншими, люди будуть пізнавати Його». Дякуємо Богу, що ти був у нашій спільноті та навчив нас любити чистим серцем.

——————————————————————

Ігор Мельникович

Дорога родино, друзі, знайомі, близькі, усі, хто читає цього листа!!! Я хочу щоб ви знали, що у наших серцях залишається чудова історія з життя нашого найулюбленішого Іллі. Я розумію, що таку людину багато хто НЕ ЗАБУДЕ взагалі, але, через деякий час,спогади про Іллю почнуть бліднути. Але в одному я впевнений – згадавши про нього, уже не забудемо, тому що Ілля відіграв важливу роль не лише для люблячих його батьків, дорогих йому друзів, знайомих, але й для всіх, хто про нього хоча б щось чув. Тому я вірю і маю надію, що ця історія буде передаватися з покоління в покоління, поки не настане другий прихід Христа, де всі ми зустрінемось в потойбічному житті, де будемо разом з ним радіти та прославляти Бога. А зараз місія нашого життя, яка дарована Богом, ще не закінчена, потрібно дякувати Богові, що послав нам такого місіонера, та безмежно дякувати нашому Іллі, що навчав нас правильно жити, і показував це власним життям. І лише тоді, коли ми покинемо цей земний світ і перейдемо до ВІЧНОСТІ, саме тоді ми знайдемо довгоочікувані відповіді на наші запитання, які вже знайшов наш Ілля. Вірю і знаю, що переказуючи цю історію, ми зможемо ставати все ближчими до нього, тим самим зможемо змінювати світ та йти за Христом. Знаю, що вже не так і багато є посланців Божих у цьому брудному світі, їх іноді сприймають за божевільних, але саме вони стають у світі провідниками, часто забуваючи про себе, а піклуючись ближніх.

Я дуже вдячний Богові, що подарував таку людину в моєму житті. Ми всі знаємо, що дорогий нам Іллюшка жив не для себе, не для свого задоволення, він жив для нас – радіючи, сумуючи разом з нами. А всі ми знаємо, як важко жити у такому світі, який нас випробовує, який забруднений брехнею та неповагою одне до одного. Тому ця Божа дитина, яким був Ілля, є яскравим прикладом того, що потрібно замислитись над сенсом життя, над тим, що ми повинні зробити зараз, не відкладаючи це на потім, бо цього «потім», може, вже й не бути. І жити не для власного блага, а для блага ближнього. Тепер уявіть собі, наскільки би змінилося наше життя та світ навколо, коли б ми допомагали, любили, поважали одне одного, були друзями Христа. Ми не можемо, чи навіть не хочемо усвідомити те, що ця маленька частинка нашого життя тут на землі, у порівнянні з вічністю – НІЩО.

Єдиним, кого я знаю, який мало говорив, але власним прикладом робив так, як цього хотів Бог, –був найулюбленіший наш Ілля. Він НІКОЛИ не користав з когось, допомагав тим, які цієї допомоги навіть не просили і не очікували. Він був завжди з «тобою»: не лише тоді, коли «тобі» було добре, а й коли важко, коли, здавалося, що всі тебе покинули і  вже нема до кого звернутись… Біля «тебе» завжди був Ілля, через якого промовляв сам Бог, хоча часом ми навіть цього не усвідомлювали. Там де був наш Ілля, було класно і панувала радість! Місія Іллі в цьому світі – допомогти нам у наших проблемах, показати як потрібно правильно жити і не казати, що це неможливо. Ця людина, яка прожила зовсім мало свого земного життя, залишила про себе надзвичайно багато спогадів, які зможуть нам дати зрозуміти як правильно жити і як бути щасливим вже сьогодні. Тому, потрібно просити у нього поради, говорити з ним, щоб допоміг нам на прикладі свого земного життя робити те, що насправді зараз є важливим та необхідним, щоб ще до зустрічі з ним, ми з впевненістю та легкістю могли сказати, що нашим рідним містом є Столиця Царства Небесного (ще перебуваючи тут на землі він вже знав і говорив, що його рідне місто – це Столиця Царства Небесного). За деякий час до своєї смерті він розповів про це всім, написавши на своїй сторінці вконтактах.

За кілька днів до смерті Іллі, його одногрупниця, знаючи, коли в нього день народження, радилася з ним, щоб відсвяткувати свій та його день народження разом. На це Ілля відповів: «О, на мій день народження будеш мене довго шукати.». За три дні до його смерті,  коли Ілля виходив з дому, мама йому сказала: «Знову залишаєш мене саму»? На що він відповів: «Не саму, а з Богом». Після того, коли він пішов, мама зайшла на кухню і побачила на холодильнику магнітик (який він їй залишив) із написом: «Мамочка, я люблю тебе». За день до його смерті, я його запрошував на свій день народження, а Ілля відповів: «Постараюся бути, хоча ще не впевнений, але знай я завжди з тобою». Скажете це все співпадіння, перебільшення…??? – це лише частинка того, що для нас «сьогодні» відкрилася… а скільки є такого, що він нам говорив, а ми просто або не звертали уваги, або не сприймали це буквально.

P.S. Цінуй час в земному житті, щоб у потойбічному житті у тебе було його достатньо!

 [youtube]http://www.youtube.com/watch?v=SVex_CQiBTw&feature=share[/youtube]