28 лютого о 18.35 на 77 році життя, 45 році священства, 27 році єпископства відійшов до вічності владика Юліан (Вороновський), єпископ-емерит Самбірсько-Дрогобицької єпархії.

Дорога Cпільното УКУ!

Нас усіх глибоко вразила вістка про відхід у вічність єпископа-емерита Самбірсько-Дрогобицької єпархії Юліана (Вороновського).

У ці дні таїнственної втрати ми розділяємо смуток і єднаємося молитовно з Вами та з усіма тими, хто знав і шанував Покійного.

Греко-Католицька Церква  втратила невтомного трудівника на ниві Христовій, одного з останніх владик з часів підпільних свячень.

Владика Юліан все своє життя присвятив проповідуванню Доброї Новини в нелегкі часи переслідувань.

Народився Юрій Вороновський 5 травня 1936 року в с. Гумниськах Буcького району Львівської обл. Закінчив Львівський поліграфічний інститут. Довгі роки працював на різних відповідальних посадах в Проектно-конструкторському інституті в м. Львові, а в 1975 році був звільнений з роботи за релігійні переконання.

Ще в 1958 році таємно, під впливом свого стрийка о. Йосифа Вороновського та ігумена студитів о. Никанора Дейнеги, вступив до підпільної спільноти монахів Студійського уставу з монашим іменем Юліан. Працюючи на державній роботі вчився в підпільній Духовній семінарії.

Рукоположення на священика прийняв з рук блаженного єпископа Василя (Величковського) 27 жовтня 1968 року. Працював підпільним священиком, дбаючи про душі своїх вірних. Вчив їх любові до Бога і України. Виконував секретні доручення єпископа та ігумена.

30 вересня 1986 року отримав єпископські свячення з рук владики Володимира (Стернюка).  Був зв’язковим в питаннях співпраці УГКЦ з Римом через Прибалтику та допомоги інтенціями підпільним священикам в Україні.

Владика Юліан –  великий патріот вірив в свободу Церкви і України.

Коли УГКЦ вийшла з підпілля, став ректором у нововідкритій семінарії Святого Духа в Рудному (1991-1994). Ділився своїм досвідом з молодими семінаристами. Працю ректора поєднував із обовязками (1991р.) архимандрита монастиря Студійського уставу. У 1993 році призначений адміністратором Самбірсько-Дрогобицької єпархії, а з 1994 року – єпархом-ординарієм.

Не зважаючи на зайнятість і стан здоров’я Владика охоче співпрацював з Інститутом Історії Церкви, часто відвідував наш Інститут, брав участь в конференціях та зустрічах присвячених підпільному періоду УГКЦ,.  Консультував та давав поради студентам і ділився досвідом життя з молодими семінаристами та священиками.

Кілька останніх років хворів, однак, та не зважаючи на це, завжди радий був гостям з УКУ.

Вічна Йому пам’ять!