Інститут історії церкви УКУ презентував книгу “Будьмо собою!” про життя і заповіт Патріарха Йосифа Сліпого. До ювілейного видання увійшло “Завіщання” Патріарха Йосифа, біографічний нарис про нього о. Андрія Михалейка, ілюстрований світлинами найважливіших етапів патріархового подвижницького шляху та вступне пастирське слово Блаженнішого Святослава Шевчука.

Книгу підготували спеціально до 24-го Форуму видавців спільно з Постуляційним центром беатифікації і канонізації святих УГКЦ з нагоди 125-тої річниці з дня народження Йосифа Сліпого. У презентації також взяли участь владика Гліб (Лончина), Єпарх єпархії Пресвятої родини з осідком у Лондоні, проректор з місії та призначення УКУ Мирослав Маринович та дослідник патріархального руху Анатолій Бабинський.

“Сьогодні, коли ми часто чуємо про те, що живемо “плинні часи” чи навіть у “добу постправди”, коли все навколо постійно змінюється, нема нічого тривкого й надійного, істини не існує, є лише “точки зору”, має рацію той, у кого влада і гроші, а популярність можна здобути дешевими гаслами й обіцянками, − запрошення Йосифа Сліпого до автентичності, до “буття собою” знову набуває неабиякого значення”
(з пастирського послання Блаженнішого Святослава)

На презентації книги Глава і Отець УГКЦ зазначив, що намагався знайти коротку, але влучну фразу, яка би була віддзеркалленям духу Патріарха Йосифа Сліпого.

“Фраза “Будьмо собою!” для мене означає бути справжнім. Якщо ти – українець, будь справжнім. Якщо – єпископ, то будь справжнім єпископом. Якщо ти є монахом чи монахинею, то будь справжнім. Якщо ти є науковцем, будь справжнім науковцем. Якщо ти є християнином, то будь справжнім”, – сказав Блаженній Святослав.

За його словами, саме таким – справжнім – був Патріарх Йосиф. “Він був справжнім свідком Христа. Справжнім сином своєї землі. Був голосом “мовчазної Церкви” та переслідуваної України в цілому світі. Його приймали посли, президенти держав як президента тої України, яка знаходилася в тюрмі народів – Радянському союзі. Був справжнім душпастирем, справжнім пророком, батьком своєї Церкви і свого народу”.

Блаженній Святослав зазначив, що “Заповіт” Патріарха Йосифа – це не погляд в минуле, а дороговказ нам у майбутнє. “Є програмою будівництва життя, народу, держави”, – переконаний Отець і Глава Церкви.

Проректор з місії та призначення УКУ, Мирослав Маринович зауважив, що час Йосифа Сліпого – це не період,  коли ставати Патріархом  – почесно. Тоді Патріархом ставали для мучеництва. Митрополит Андрей Шептицький висвятив його для мучеництва. І про це знали і розуміли всі. Розумів і Йосиф Сліпий.

“Бути собою – це вміння мати життєві принципи, оперті на Євангеліє та Декалог (десять Божих заповідей). Із ними йти вперед, навіть якщо це передбачає випробування твоєї стійкості”, – говорить Мирослав Маринович.

Анатолій Бабинський, головний редактор журналу “Патріархат”, є дослідником патріархального руху. Він зазначив, що коли ввести в Google “бути собою”,то українською мовою є більше мільйона пропозицій, англійською –  понад 62 млн. Тобто, вибрати для себе, що таке “бути собою” сьогодні важко.

За його словами, у багатьох випадках це означає бути спонтанним, імпульсивним. Ми чуємо заклики “випий пива, будь собою”, “Користуйся дезодорантом Х і будь собою тощо. Засоби масової інформації культивують, що найважливіше, аби тобі було добре.

“Я мав нагоду і щастя читати сотні його листів до різних людей. Там не має спонтанності. Завжди відчуваєш, що в Йосифа Сліпого є внутрішній компас”, – ділиться дослідник.

Його життя, як і кожного з нас, було не прямою дорогою, а радше лабіринтом, в якому кожний вибір є важливим. Адже на кожному повороті можна схибити, обравши не ту дорогу. Щоб не загубитися на цьому шляху, ми потребуємо внутрішнього компаса, який підказуватиме нам правильну путь.(з пастирського послання Блаженнішого Святослава)

“Патріарх навчався в єзуїтській колегії в Інсбруці. Отець Іван Дацько, який знав Патріарха особисто говорить, що єзуїти так “випрасували” Йосифа Сліпого, що він двічі на день робив іспит сумління (у єзуїтів – свідомості). Тобто, він два рази на день зупинявся, дивився на ту прожиту половину, аналізував, де він бачить момент розрізнення, духи. У його бутті собою не було спонтанності. Патріарх постійно намагався віднайти себе автентичного. Проте робив це у супроводі Бога. Тому бажаю собі та всі нам знайти той внутрішній компас”, – завершив Анатолій Бабинський.

Фото: Віталій Грабар, LUFA photoagency