В Українському католицькому університеті студенти організували модерний вертеп. Вони здивували глядачів не лише неординарним підходом до постановки різдвяного дійства, а й персонажами. Вертепні герої були одягнені цілком по-сучасному і поводилися як “нові українці”. Наш кореспондент побувала на “прем’єрі”.

Розповідь про народження маленького Ісусика розпочалася нетрадиційно. Торгові агенти, одягнені у дискотечне вбрання, продавали мобілки, “Березову на бруньках” і усілякі дрібниці. Вони танцювали, співали та розважали публіку. Торги припинили ангели та пастушок з пастушкою, які з’явилися на триярусній сцені (яруси символізують небо, землю і пекло).

Позитивні герої сповіщали радісну звістку – народження Сина Божого. Їх потривожив Циган зі скрипкою, який, наспівуючи, вихвалявся: можу жінку вкрасти, голос підкувати. Не забарилася і його вірна подруга. Циганка грала на бубні і співала: “Подайте мне гитару, налейте мне вина. А где же тот мальчишка, в кого я влюблена”. Та найбільше глядачів здивував Ірод, який приїхав на коні – у перуці, байковій сорочці та облягаючих колготках. Незвично виглядали і воїни Ірода – у темних костюмах та окулярах. По Іродову душу прийшла смерть – у вечірній сукні. Перед тим, як йти “убивати” невинних дітей, станцювала з ним романтичний танець…

Як розповів нашому кореспонденту режисер вертепу Євген Худзик, його ідею він запозичив у Київському театральному інституті імені Івана Карпенка-Карого, де навчався на режисерському факультеті. “Минулого року щось подібне ставив з акторами театру імені Леся Курбаса, – каже хлопець. – Але цьогорічний вертеп особливий, бо додав багато нового. Днями плануємо їхати до Одеси, пізніше – до Києва та Донецька”.

Коментар для «ВЗ»

Мирослав Маринович, віце-ректор УКУ

Я переповнений почуттями. Мене приголомшив рівень творчості студентів. На початку 90-х так не інтригували вертепи в опері, як цей. Особливо сподобалися “керовані” царі. Це – цікавий символ. Сьогодні багато монархів та чиновників думають, що на них нема управи. А усе – в Божих руках. Як він покерує, так і буде. Ірод мені нагадав губернатора із фільму “Зорро”. …Негативні персонажі у вертепі вийшли надто кумедними. Чомусь зло у цьому світі таке яскраве, привабливе, а добро – пласке й одноманітне.

Олеся ПАСТЕРНАК