Ганна Сухоцька, прем’єр-міністр Польщі в 1992-1993 роках, посол Польщі при Апостольській столиці в 2001-2013 рр. прочитала студентам та викладачам УКУ лекцію про роль Папи Івана Павла ІІ в організації міжнародного порядку в останній четвертині ХХ ст..

Свою лекцію пані професор розпочала з підкреслення унікальної ідентичністі Львова.  Міста, яке витворило власну тожсамість на перехресті багатьох культур. За словами Ганни Сухоцької, сучасна Європа також є місцем зустрічі багатьох культур. «Наша європейськість полягає в тому, що ми відчуваємо факт, що живемо на перетині різних культур – теперішніх і минулих», – підкреслила лектор. За її словами, Іван Павло ІІ глибоко відчував, що є Європа, якою є Європа і боровся за те, щоб жодні політичні і економічні кордони її не ділили.

«Ми живемо у світі ЗМІ, які показують нам активну діяльність, безпосередність папи Франциска, – підкреслила Ганна Сухоцька. – Не знаю, як коментують реформи Франциска в Україні, але в Польщі і Італії їх називають революційними». Вона вважає, що не було б цієї революції Франциска, якби Іван Павло ІІ не вимурував підмурівок і ще в далекому 1978 році не вчинив справжню духовну революцію. За словами Ганни Сухоцької, саме Іван Павло ІІ вивів Ватикан на міжнародну політичну площину, а папа Франциск, на цьому ж фундаменті, закладає нову будову.

За її словами, свою революцію Іван Павло ІІ почав від моменту обрання. Не було традиції, щоб Папа виголошував проповідь з ватиканського балкону, але він показав, що буде чинити інакше, що хоче безпосередньо спілкуватися з людьми.

Ганна Сухоцька вважає, що активна участь Івана Павла ІІ в організації міжнародного порядку була пов’язана з тому, що він не чув себе зв’язаним міжнародними правилами. Він ніколи не був політиком, постійно залишався духовним лідером, який знав і розумів, що для духовного визволення потрібні політичні зміни.

«В останній четвертині ХХ ст. Іван Павло ІІ зумів запропонувати візію зміни світу. Візію, яку не спромоглися створити політики, тільки тому, що вони зв’язані неписаними правилами світового порядку», – вважає професор Сухоцька.

На думку лектора, великим викликом для Івана Павла ІІ був поділ світу і Європи на ворогуючі блоки, який, здавалося, існуватиме ще довгі-довгі роки. Папа думав інакше, він вважав, що будь-які поділи потрібно руйнувати. Ганна Сухоцька нагадала слова, які Папа сказав далекого 1978 року «… Не бійтеся. Відкрийте свої серця Господеві. Відкрийте кордони своїх держав, суспільств та цивілізацій». Звичайно, найбільше пам’ятають першу частину звернення до людей, щоб вони не лякалися, але друга, в якій Папа закликає руйнувати політичні та ментальні поділи дуже важлива для світового порядку ХХІ ст..

Лектор зазначила, що у заклику не боятися змін, можна побачити політичну і духовну складову. Для  Івана Павла ІІ — це була зовсім нова модель будування світового порядку, яка доконечно повинна була базуватися на духовній віднові. Одразу це було не зрозуміло, але коли наступного — 1979 року — в Польщі, Іван Павло ІІ закликав «оновити обличчя цієї землі», то єпископи говорили між собою, що він  закликає людей до революції”, – розповіла пані професор.

«На мою думку, Іван Павло ІІ у своїй першій промові сказав те, що згодом підкреслював усе своє життя — обов’язкове розділення сфер духовних і політичних: відкрийте двері Христові, відкрийте межі політичних та економічних систем. Він наголошував, що робити зміни можна тільки тоді, коли є міцний фундамент з моральних цінностей», – наголосила Ганна Сухоцька.

Серед питань, які найбільше хвилювали понтифіка була ідея обов’язкового створення сильної Європи, побудованої на системі моральних цінностей. «Питання об’єднаної Європи його хвилювало, бо на трон єпископа Риму він зійшов з комуністичної, відділеної муром від світу Польщі, – каже Ганна Сухоцька. – Будівництво в центрі Європи муру, для Папи, який дуже сильно відчував власну європейськість було глибокою образою». Професор наголосила, що для понтифіка, європейськість, в першу чергу, була синонімом довгої християнської традиції, а вже згодом до цього долучалася грецька філософія та римське право.

Іншим питанням, яке постійно піднімав Іван Павло ІІ була ідея єдності Східної та Західної Європи, для цього він придумав метафору двох легень, якими повинна дихати Європа. «Для мене важливішим був наступний жест — проголошення співпатронами Європи св. Кирила і Мефодія у 1980 році. До його понтифікату патронами були тільки святі Західної Європи, але він постійно розширював культурні і географічні межі свого континенту, – сказала Ганна Сухоцька. – А те, що того ж самого року була створена польська “Солідарність”, ще більше додає цьому моменту історичної ваги”.