85-90% євреїв, які сьогодні живуть у Львові,  не знають жодної єврейської мови: ні їдишу, ні івриту, – сказала  на круглому столі присвяченому перспективам вивчення їдишу, який пройшов в УКУ, Адель Діанова – представник фонду Хесед Ар’є в Україні.

Марко Сімкін, представник ЮНЕСКО у Львівській області пояснює це національною політикою радянської влади, «…яка у своїм намаганні знищити євреїв перейшла біблійних асирійців. Останні вбивали людей, але не вбивали мови, культури, способу життя, як це робила вдала радянська»,  – так прокоментував він  питання чому нащадки євреїв, які залишилися в Україні не знають мови своїх батьків. 

Чи можна їдиш назвати зниклою мовою?Думки експертів різняться.  «Звісно, на їдиші сьогодні  ніхто не говорить в побуті, якщо не враховувати поодинокі хасидські громади розкидані по всьому світу, але їдиш активно використовують в науці та культурі, пишуть пісні, вірші», – каже викладач сертифікатної програми з юдаїки Києво-Могилянської Академії Тетяна Батанова. 

Не згідна з цією думкою  Адель Діанової, вона вважає, що їдиш – це мова яка помирає. Її вчать поодинці, вона не користується популярністю, а культура – це наче гетто, в якому вона розвивається. Хоча – це все одно краще, ніж 10 років тому. На круглому столі розказала історію, що після розпаду Радянського Союзу єврейські театри ставили п’єси російською, українською, білоруською, але не їдишем – бо його ніхто не знав, а якщо і траплялися ентузіасти, то аудиторія не розуміла їдишу. 

Експерти на зустрічі зауважили, що ця мова пройшла складний шлях становлення. В ХІХ ст. їдиш не вважали окремою мовою. Більшість науковців розглядали його, виключно,  як суржик німецької чи польської. В середині ХХ ст. їдиш взагалі зник з терен Центральної і Східної Європи, тому що нацисти знищили носіїв цієї культури і мови. До руйнування їдишу долучився і Ізраїль, який після здобуття незалежності ігнорував цю мову.

Польська дослідниця їдишу Йоанна Лісек вважає, що сьогодні відбулася кардинальна зміна у підходах до вивчення цієї мови. «Коли на початку 90-х  я почала викладати їдиш, – каже дослідниця, – її вчили для того, щоб досліджувати культуру штетлів (єврейських містечок Галичини), сьогодні вчать  тому, що за нею не стоїть держава, армія. Їдиш, наприклад, часто вчать євреї, яким не подобається сіоністська політика. Фактично, сьогодні вивчення їдишу – це особистий перфоменс. 

Аспірантка УКУ Владислава Москалець говорить, що сьогоднішній їдиш суттєво відрізняється від того, яким спілкувалися  перед війною у Львові. Мова починає набирати нові сенси, стає вузькою мовою спеціалістів.

Чому їдиш варто вчити? Відповідь дуже проста. Як каже Тетяна Батанова в українських бібліотеках і архівах зберігаються сотні тисяч томів літератури на їдиші. Це зовсім не досліджена сторінка нашої історії, а щоб її прочитати, дослідити потрібно як мінімум вміти читати і розуміти прочитане.