Розглядаючи канонічні питання Києво-Галицької митрополії УГКЦ, учасники семінару каноністів, який організовує Інститут церковного права УКУ, дійшли до висновку, що важко дискутувати конкретні питання щодо організації роботи, коли сам юридичний статус митрополії є не окреслений.

У своїй доповіді 25 січня д-р. Віталій Токар доводить, що неправомірно говорити про Києво-Галицьку митрополію, адже неможливо знайти історичні джерела для юридичного обґрунтування існування та діяльності митрополії. Бо з поділами Польщі ускладнилися умови діяльності Київської митрополії, яка в 1839 році припинила своє існування, а в Австро-Угорсьській імперії було відновлено (чи створено) Галицьку митрополію, главі якої пізніше було надано титул Верховного Архієпископа. Тому д-р. Токар стверджує, що, з огляду на історичні обставини та церковне право ми не можемо говорити про Києво-Галицьку митрополію, бо де-юре і де-факто існували окремі Київська і Галицька митрополії.

Остаточне слово в дискусії має поставити Синод єпископів УГКЦ, який своїм рішенням може створити митрополію та окреслити її статус. Бо, як зазначили учасники дискусії, хоча зараз в нашій Церкві існує Синод єпископів Києво-Галицької митрополії, він не має юридичної сили, а виконує лише функції управління душпастирською діяльністю УГКЦ в Україні. Тобто назва не відповідає статусу. Спеціалісти з канонічного права, що брали участь в семінарі, вирішили звернутися з проханням до Патріарха Любомира та Синоду єпископів УГКЦ пояснити юридичний статус Києво-Галицької митрополії, що б полегшило працю при розгляді різних питань з галузі канонічного права.