Ми поспілкувалися з Кірою Рудик  про освіту, цінності та погляд працедавця на вплив сучасної університетської освіти в Україні.

Кіра Рудик керувала українським підрозділом з 1 000 працівників міжнародної ІТ-компанії Ring, є народною депутаткою ВРУ ІХ скликання від партії “Голос”,є першою заступницею голови парламентського комітету з питань цифрової трансформації. Учасниця рейтингів «100 найвпливовіших жінок» (осінь 2019) та «33 кращих топ-менеджерів України» (весна 2019) від авторитетного журналу «Фокус». 

Якою для Вас є якісна освіта?

Це та освіта, яка дозволяє людині навчитися вчитися, отримувати нові ґрунтовні знання та далі продовжувати розвиватися протягом життя. Хороша освіта дає необхідну базу для інтелектуального та особистісного розвитку. Вона є  сучасною, щоб не залишати тебе в минулому та крокувати поряд з майбутнім, і з якою по закінченні університету влаштуватись на роботу не є проблемою.

Часто в університетах не звертають уваги на ціннісний розвиток випускника, але про них (цінності) активно говорять роботодавці. Яка ваша думка щодо цього?

Я з цим погоджуюся. Два тижні тому я була в Одесі на розмові з Ігорем Козловським (ред. – Ігор Козловський – український вчений, політв’язень), який розповідав про рівень потреб та цінностей українського суспільства. До прикладу, він сказав, що наша потреба мати рівні відремонтовані дороги –  це є потреба загальна, всесуспільна. Але цінніснісний бік людей в тому, що їм не байдуже, як названа вулиця, на якій прокладена ця дорога. Чи хочемо ми, щоб освіта розвивала цінності і їх формувала? Так, хочемо. 

Але водночас тут ми стаємо на слизьку доріжку. Покладаючи на освіту ще й ціннісний розвиток особистості в умовах, де ми не можемо забезпечити торжество демократії в країні, ми ніколи не знаємо, як зіграє з нами “фактор Януковича”. Уявімо, що завтра прийде до влади черговий “Янукович” і наші державні університети плановано почнуть пропагувати зовсім інші цінності.

З точки зору роботодавця, які індикатори та цінності допомагають вам у відборі потенційних працівників у компанію?

Скажу Вам, що по CV цінності не розгледиш, це скоріше те, що перевіряється вже на етапі співбесіди. У великих компаніях, як Amazon, чи маленьких стартапах це так чи інакше перевіряється. Тобто якщо це кандидат для маленького стартапу, то важливим буде те, чи людина готова до командної роботи та стресостійка відповідно до специфіки та об’ємів роботи підприємства. Що стосується великих компаній – це збіг персональних цінностей кандидата та компанії. Якщо цінності не збігаються – шансів в нього пройти далі небагато. До прикладу, коли в людини головна цінність – це робота, вона всяко нахвалює себе розповідями, як і кого вона підставила на шляху до успішної позиції в компанії, то скоріш за все, ми не візьмемо її, навіть якщо це претендент на вакансію, яку треба терміново закрити. Якщо для компанії цінністю є креативний інноваційний працівник, то кандидат з позицією «не руште мене, дайте лише завдання, які я маю виконувати, я хороший робочий коник» теж не підходить. Коли компанія усвідомлено несе свої цінності в бізнесі, тоді такі відмінності є недопустимими, такі кандидати в компанії просто  не адаптуються. Якщо ви відповідаєте цінностям компанії – у вас набагато більше шансів кар’єрно зростати.

Як ви думаєте, звідки цінності “мають ноги”?

Я завжди кажу, що цінності людина виховує в собі сама. Середовище має на це вплив, але більш опосередкований. Ти можеш знаходитися будь-де і мати дуже чіткі цінності всередині себе, які в тобі виховала твоя родина, самоосвіта та власний світогляд. Тому перебування в середовищі, яке сповідує певні цінності, може допомогти shape your own minds (ред. – “сформувати власну свідомість) , але це не панацея. Все залежить від людини: що вона несе в собі та чи готова приймати ці цінності.

Де людина може здобути ці вміння змінюватися та приймати цінності?

На мою думку, коли ми хочемо повпливати на людей та допомогти їм сформуватися, то єдиний хороший спосіб зробити це – сказати: “Дивіться, у нас є такі цінності, ми вважаємо, що це правильно і живемо з ними”. Далі люди починають думати про це, несвідомо приймати ці цінності і транслювати на своє життя.

В Україні лише починає зароджуватися думка, що якісна освіта – це коштовна освіта. Що ви думаєте про це?

Безперечно, якісна освіта не може бути безкоштовною – за неї платить або держава, або ви самі. Потрібно розуміти, що зараз ми знаходимось на такому етапі розвитку держави, коли крута і якісна освіта може стати реальністю. Зараз найякісніша IT-освіта в Україні розвивається в двох концептуальних місцях – УКУ та університетах і курсах при IT-компаніях. По суті обидва випадки – це приватні навчальні заклади, які направлені на таку неціннісну річ, як формування спеціалістів, які однозначно приноситимуть прибуток. ІТ-компанії, звичайно, несуть велику місію у світ того, щоб молодь навчалась, але насправді у нас велика нестача кадрів і вона вирішується через такі навчальні заклади. УКУ – це університет який пропонує платну освіту, яку він забезпечує фантастично добре, але вона, знову ж таки, є платною.

Чому батьки не готові платити за освіту: це економічні причини чи психологія суспільства?

Психологія суспільства – це абсолютно точно сказано! До прикладу, якщо дитина дуже хоче вчитися в Стенфорді, навчання в якому коштує достатньо дорого, проходить усі вступні випробування і має велику жагу до навчання саме там, я впевнена, що батьки все-таки назбирають ці гроші та будуть готові заплатити за навчання. Проте, якщо аналогічна ситуація буде відбуватися в Україні, то цілком можливо, що вони у відповідь скажуть: «Ми платимо податки, тому де наше бюджетне місце у виші?». Українці сприймають освіту всередині як частину соцпакету, який видає держава.

Але не все так драматично виглядає: те покоління батьків абітурієнтів, яке є зараз, скоро відійде. Батьки через 15 років звикнуть до інших стандартів: вони знатимуть, що хороших дитсадків не буває безкоштовних; це ті батьки, які всіляко працюватимуть над розвитком своєї дитини фінансово і будуть готові платити за освіту.  Також, завжди будуть батьки, які не готові відпускати своїх дітей вчитися за кордон і якісна освіта в межах України буде пріоритетною для них.

Освітня міграція молоді до закордонних навчальних закладів – для України явище вже цілком звичне. Видається, що суспільство не бачить перспектив для розвитку молоді в Україні?

Знову ж таки – це все залежить від історії успіху університету. Насправді університети репутаційно починають усвідомлювати, що суть успішності університету не лише в красивому дипломі – це насамперед рівень навчання, комфорт та викладачі. УКУ і тут це робить фантастично. Суспільство активно трансформується: від моменту суто номінального значення освіти до реальної потреби знань – один крок.

До прикладу, якщо ми відкриємо пошукові сайти роботи для ІТ-спеціалістів, то побачимо тисячі вакансій. Тобто у нас не вистачає стількох спеціалістів! І ця ситуація стабільно торкається потреб навіть не нових компаній, а старих, вже випробуваних ринком праці.

Зараз у Верховній Раді, коли ми рахували, як збільшити ІТ-індустрію в декілька разів за наступних 5 років, то виявилось, що проблема полягає не в залученні нових іноземних корпорацій – вони природно самотужки заходять в Україну. Проблема в тому, що між кількістю випускників університетів та кількістю потрібних кандидатів на роботу – величезний розрив втричі!

Цікаве також фінансове питання стосовно тих, хто шукає цих спеціалістів на роботу. Ви знаєте, скільки отримує рекрутер в Києві за пошук machine learning specialist*, якого, до прикладу, випустив УКУ? Місячну, або двомісячну заробітну плату кандидата. Тому потенціал, аби такі спеціалісти розвивалися та навчалися в нас тут, існує, і це вже перетворюється в життєву необхідність як для компаній, які потребують якісних кадрів, так і для випускників хороших вишів.

Що можете порадити вступникам?

Перше і найважливіше  – це визначитись, чим ви хочете займатися в житті, або принаймні дізнатись, чим ви не хочете займатися, бо це також дуже важливо. Це дуже важкий принциповий вибір, але він зменшує невизначеність у вашому завтрашньому дні.

Друге – це англійська мова. Можливо, не найпривабливіша порада, але надзвичайно важлива. Інвестиція, яка вам окупиться стовідсотково. Я ще не зустрічала в своєму житті людини, яка б бідкалась через знання англійської мови. Знання мов додає ваги та фінансової стабільності як і в ІТ, так і в розвитку себе як підприємця. Навіть в державному секторі, як виявляється, дають доплату за знання іноземної мови.

Університет потрібен для того, щоб навчитися вирішувати проблеми. В житті людей бувають різні труднощі на шляху до успіху і університет – це чудовий trial, щоби прожити за ті 4-6 років маленьку версію великого життя. Ти в невеличкому playground-і можеш перевірити способи долання перешкод: які для тебе працюють, а які ні.

Коли я вчилася в університеті, то мала курс з протидії піратства від відомої викладачки з MIT (ред. – Massachusetts Institute of Technology). Через непопулярність цього предмету серед моїх однолітків та однокурсників до неї ходило дуже мало студентів, серед них була я. Закінчивши успішно курс, я потоваришувала з тією професоркою і залишилась «на контакті». Вже випустившись, я поїхала в США фактично без нічого. Проте я не розгубилась і попросила її написати для мене рекомендаційний лист, щоб подати аплікаційну заявку на вакансію в одну компанію. І вона погодилась! Уявіть собі, що коли я шукала свою першу роботу, то у мене був рекомендаційний лист від професорки з MIT. Університет вчить нас ще однієї важливої речі – нетворкінгу та пошуку вирішення задач та проблем, які стоятимуть після університету.

Спілкувався: Матвій Дух

Фото/відеозйомка: Наталія Волощук

Довідка: Кіра Рудик – депутат Верховної Ради України дев’ятого скликання (№3 у списку політичної партії «Голос»). Перша заступниця голови парламентського комітету з питань цифрової трансформації. Учасниця рейтингів «100 найвпливовіших жінок» (осінь 2019) та «33 кращих топ-менеджерів України» (весна 2019) від авторитетного журналу «Фокус». До початку політичної кар’єри працювала у вітчизняній IT-індустрії. Створила та розвинула компанію Ring Ukraine – українського представника американського стартапу Ring, який у 2018 році був придбаний Інтернет-гігантом Amazon за понад $1 млрд.