Ще зовсім молодий 2011 рік продовжує косити добрих людей. Цього разу з життя пішла добре знана в Україні журналістка Клара Ґудзик. Уперше наші дороги перетнулися 1996 року на Європейській екуменічній асамблеї. З тих пір не помічати її добротних статей уже було неможливо. На зламі століть Клара Ґудзик стала одним із найкращих релігійних оглядачів України.

Її розуміння релігійної ситуації було природним та органічним. Вона схоплювала глибинні причини описуваних явищ відразу – якось легко та елегантно. Очевидно, головна причина цього, крім природної кмітливості, а з роками і взагалі мудрості, – це її невимушений києвоцентризм. Вона жила одвічною українською духовністю, а тому й відразу вловлювала, що тій загрожує: чи то ззовні – від тих, хто так любить Україну, що готові її задушити, чи то зсередини – від тих, хто душить її облудою та лукавством.

Клара Ґудзик – українська православна жінка – не мала в собі ні грама конфесійної ворожості щодо інших християн. До всіх вона була однаково приязною, усіх оцінювала за єдиною моральною шкалою. Вона тішилася успіхам Українського католицького університету і була йому справжнім приятелем. Спілкуватись із нею було легко і приємно – хай же тепер «зустрінуть її, ликуючи, собори праведних і святих…, хай радіють нею світлоносні ангели Господні»!

Молимося за упокій її душі і складаємо співчуття родині покійної та її колегам із газети «День», в якій вона стільки літ пропрацювала. Вічна пам’ять і Царство Небесне рабі Божій Кларі, яка завдяки своєму щирому євангельському духові стала Богові добрим другом (пор. Як. 2:23)!

Від імені спільноти УКУ –

Мирослав Маринович, віце-ректор