Охопити різні виміри та аспекти понять “конфлікт” і “примирення” – так окреслили організатори мету ХІ Всеукраїнської науково-практичної конференції для студентів та молодих науковців “Конфлікти й примирення крізь призму віри”, яку провів 11-12 квітня в УКУ Інститут релігії та суспільства.

Попри працю в кількох секціях, учасники конференції прослухали виступи почесних доповідачів. Зокрема, до питання про природу конфліктів звернулася у своїй доповіді професор Інституту вирішення конфліктів (Університет Вікторії, Канада), доктор Крістіна Ґантель-Фрейзер. За її словами, конфлікт у широкому розумінні – це розбіжність у розумінні цілей або норм поведінки в свідомості однієї особи, між окремими людьми або ж цілими соціальними групами. Наслідки опитування, яке проводила доктор Ґантель-Фрейзер, показали, що в понад 90% людей конфлікт асоціюється з напругою і гнівом, суперечками, насильством. При цьому більшість не розуміють, що конфлікти потрібно вирішувати, а не ховатися від них.

На думку професора, конфліктів не треба боятися. Конфлікти є частиною Божого задуму й виявом відмінностей у світі, а їхні симптоми вона називає благом, адже вони вказують на проблемні моменти психічної чи соціальної системи й дають змогу їх виправити. Доктор Ґантель-Фрейзер наголосила на тому, що полагоджувач конфліктів повинен опиратися на моральні засади, які є для людини тим, чим компас – для моряка.

Бачення війни і миру в російському православ’ї проаналізувала у своєму виступі працівниця Центру дослідження миру й стратегій Лювенського католицького університету (Бельгія) Катрін Гертоґ. Як стверджує доповідач, в Російській Православній Церкві існує потужний миротворчий потенціал, закладений, зокрема, в різноманітних богословських і духовних джерелах православної традиції, проте він є радше пасивним і практично не розвивається. У середовищі цієї Церкви часто поширеним є бачення війни як меншого зла, активне схиляння перед святими-солдатами, що, на думку Катрін Гертоґ, сприяє радше легітимізації та активації насильства, аніж підтримці активної миротворчої позиції. З іншого боку, існує таке явище, як православний пацифізм, який, хоча й говорить про дуже вагому ненасильницьку позицію, частіше характеризується пасивністю у зовнішній поведінці, ніж активною участю в преображенні світу. “Цінності пацифізму як такі застосовуються лише до особистісного рівня чи до кліру, тоді як цінності справедливої війни застосовуються на суспільному рівні та рівні осіб, що не належать до кліру”, – каже доповідач. Така роздвоєність перешкоджає розвиткові повноцінного миротворчого підходу. Виходом із ситуації могла б стати культивація в РПЦ духовності – основи для досягнення внутрішнього миру як частини зовнішнього миру.

Про розуміння конфлікту в праці швейцарського богослова Раймунда Шваґера “Чи потребуємо козла відпущення? Насильство та відкуплення у біблійних Писаннях”, який свого часу проаналізував твір історика й культуролога Рене Жерара “Насильство і сакральне”, говорив на конференції віце-ректор із питань призначення та місії УКУ Мирослав Маринович. За теорією Рене Жерара, людина сповнена постійних, часто суперечливих бажань, які конфліктують між собою, а також із бажаннями інших людей. Людська агресія є вирішенням нестабільності бажань: намагаючись впорядкувати цей хаос, люди знаходять один об’єкт, який стає козлом відпущення. Його знищують, в системі встановлюється певний лад. У Біблії є чимало прикладів на підтвердження цієї теорії. Зокрема, в Новому Завіті козлом відпущення як об’єкта випущення агресії людства та його спасіння Бог обирає Ісуса, місія Якого свідома, але не волюнтаристська.

Християни, на жаль, також створили собі козла відпущення у образі євреїв, через переслідування яких вони притлумлювали правду про самих себе. “Сучасне суперництво католиків і протестантів за Північну Ірландію, євреїв і мусульман – за Палестину, ісламський тероризм – це також деталі однієї картини величезного виплескування людської агресії”, – каже Мирослав Маринович.

У рамках конференції учасники мали змогу переглянути документальний фільм про миротворчі операції. Відбулася також зустріч із кількома українськими миротворцями, які брали участь у операціях на Балканах, в Іраку і в Сьєрра-Леоне.