Відзначенням переможців конкурсу малюнка та есе «Подбай про ближнього», у якому взяли участь близько сотні львівських школярів, 9 червня розпочався 1-ий Екуменічний соціальний тиждень. Цей тиждень триватиме протягом семи днів та включатиме навчання соціальних організацій Львова, академічну конференцію присвячену кооперативному рухові та екуменічний культурний фестиваль.

Організатор соціального екуменічного тижня, директор Інституту екуменічних студій УКУ д-р Антуан Аржаковський зазначив, що це дуже символічно, що саме діти розпочинають акцію, у якій візьмуть участь сотні людей, серед яких перша леді України Катерина Ющенко, екс-генеральний директор Міжнародного валютного фонду Мішель Камдесю, Надзвичайний та Повноважний Посол Франції в Україні Жан Поль Везіан, представники усіх християнських Церков в Україні та ін. «Усі згідні, що допомагати ближньому – це наш пріоритет, проте ми повинні голосно про це сказати не тільки для Львова, але й для усього світу», – сказав пан Аржаковський, звертаючись до дітей.

Конкурс відбувся за підтримки Академії української молоді, журналу для молоді «Сто талантів» та міського управління освіти. Нагороджено близько десятка львівських школярів, та як зазначила голова МГО «Академія української молоді» Оленка Яремко, конкурс – це не змагання, а тому кожна дитина є переможцем в очах Бога.

Цитати з есе, учасників конкурсу „Подбай про бижнього”

Лозюк Владлена, 13.р „Я завжди вірила, що коли людина робить добро своєму ближньому, то вона злітає на двох крилах понад земним світом. Вона стає вищою насамперед в Божих очах”
Назар Филипів, 12 р. „А хто є моїм ближнім? Багатій? Людина, яка робить мені добро? Щодня, ми йдемо по вулиці заклопотані своїми справами – хто до школи, хто на закупи, хто на роботу, хто просто вийшов погуляти. А поруч люди, яким ми потрбні, але чи відомо нам про це? Ми бачимо, але не помічаємо. Чуємо, але не відповідаємо… Чи здатні ми побачити Ісуса в кожній людині?.. Тож де знаходиться моє серце, коли ближній потребує допомоги? І що знаходиться у моєму серці? Любов, чи байдужість?”

Харатинович Остап, 13 р. „І хоча всі ми різні, як щастя і горе, добро і зло, життя і смерть; а все ж Божа любов і ласка об’єднує всіх нас…. Лише тоді, коли ми будемо почуватися братами, зможемо будувати мости, які поведуть до єдності”

Радецький Назар, 12 р. „Може, не кожному під силу великі добрі справи, але навіть айменша краплинка добра має у собі велику енергію. Сказане вчасно добре слово може бути важливішим від найдорожчого подарунка. Не має значення, яи наші добрі справи належно оцінили, чи ні. Не чекаймо, що хтось нас похвалить. Власне серце зуміє сказати нам набагато більше, бо через нього промовляє до нас Господь”.

Тирусь Юлія, 13 р. „ Так само і ти можеш зробити доброчинну акцію у своїй школі, до якої можеш приєднати всіх совїх друзів та знайомих, які з тобою будуть поширювати любов і добро. Адже для того, щоб зробити добру справу для свого ближнього, потрібно лише додати трішк зусиль.”