“Це нормальне людське почуття. Але погано, що воно домінує. Це означає, що суспільство знаходиться в стані не самовираження, а радше виживання. Бо там де панує страх суспільство далі думає про виживання. Консервується певний стан, стан закритості перед зовнішнім світом, бідності і всього іншого. І це той стан, проти якого був Майдан. Це той стан, який дає можливість існувати закритим системам, корумпованому уряду, принципу кумівства і таке інше. Тому Крим діє досить негативно, бо він зміцнює це почуття. Звичайно, що це не з вини самих українців, тому що загрозу таку створює Росія. Але кожна війна відкидає поступ назад, страх війни робить теж саме”, – додав історик.

Грицак зазначив, що кримський конфлікт консолідує українців, проте ця консолідація базується на пошуку спільного ворога.

 “Українці зараз як ніколи консолідовані. Але з другого боку ми розуміємо, що суспільство, яке більше ставить питання на ідентичності “хто я, а хто чужий”, а не думає про самовираження, ніколи не зможе зробити радикальних економічних і політичних реформ. В кінцевому рахунку це все негативний вплив. І навіть якщо Росія від’єднає Крим, то це заганяє Україну у минуле. Тому треба цей конфлікт терміново розв’язувати. Як казали латиняни: серед війни мовчать музи, тобто мистецтво. Серед війни неможливий поступ і неможливі реформи. Але це не пов’язано з тим, що немає технічної можливості, а тому, що cуcпільство тяжко йде. Бо є почуття страху і загроза безпеки”, – наголосив історик.

На запитання чи відійдуть у минуле суперечності між заходом і сходом України, він відповів: “Суперечності між заходом і сходом в Україні не зникнуть. Просто за таких ситуацій вони відходять на другий план. Ці відмінності дуже суттєві. Проблема не є в самих відмінностях. Проблема в тому, що ми не вміємо жити з цими відмінностями. Україна трохи навчилася і зараз вже українці визнають, що ці відмінності не є аж такі сильні і з ними можна жити. Це є добрий початок, щоб починати реформи. Але з другого боку страх ці умови відкидає за принципом”.

Грицак зазначив,що базова установка українців “аби не було гірше” це те, що “нам не дає розколотися, але і те, що не дозволяє нам йти вперед”.