Дорогі колеги, партнери і друзі!

Дуже сподіваємося, що наше звернення не стане сіллю, насипаною на свіжу рану. Бо конфлікт у Києво-Могилянській Академії довкола Центру візуальної культури болить нас самих.

Ми не здивовані вразливістю, яку було виявлено у питаннях, що відносяться до сфери правди, справедливості та свободи. Адже НаУКМА для нас був і залишається місцем, у якому якраз плекають чутливість до соціальної кривди, лукавства чи позерства й у якому не терплять дискримінаційних стосунків, що суперечать людській гідності.

Дивує не різночитання цих базових понять. Сучасна культура не пропонує тут готових розв’язків. Тому розбіжність поглядів видається цілком природною для сучасного академічного середовища і сама по собі може стати ревеляційною для українського суспільства. Адже над піднятими питаннями жваво дискутує вся Україна, а через призму цих суперечностей опуклішими виглядають сучасні інтелектуальні та духовні виклики.

Натомість барикадний характер протестів і надмірна амплітуда непримиренності, на нашу думку, рятівними бути не можуть. Емоції, що зашкалюють, роблять усім ведмежу послугу, оскільки непомітно руйнують те, за що Могилянка завжди виступала горою, а саме: гідність людини. Адже демонізований суперник, за означенням, позбавлений гідності.

Отже, штука в тому, щоб у пошуку ціннісних відповідей не позбавляти «презумпції невинності» своїх опонентів, приписуючи їм підспудні інтереси. Для нас Могилянка дорожча, ніж будь-чия перемога, здобута коштом загрози для унікальної спільноти.

Ми висловлюємо солідарність зі спільнотою Могилянки і віримо, що вона залишиться пройнятою одним університетським «магнетизмом» й «чуттям єдиної родини». Бо НаУКМА того варта!

 8 березня 2012 року

Тарас Добко, в. о. ректора

Мирослав Маринович, проректор з місії та призначення університету

Олег Турій, проректор з наукової роботи