«Дивлячись на молодих людей, я глибоко переконаний, що в цієї країни є світле, нове майбутнє. Найбільшим викликом тепер є молоді люди та їхнє рішення: чи вони хочуть всю свою енергію, надію, оптимізм використати по-максимуму тут в Україні, чи вони вїдуть з цієї країни».

В. Х.:Яким чином життя Вашого брата вплинуло на Ваше життя і змінило його?

Л. Н.: Важко однозначно відповісти на це запитання. Я був юристом, важко працював і  моя професія змушувала мене мислити практично, а мій брат був священиком. Ми з Генрі були дуже близькими людьми, але я ніколи не вникав у духовне життя мого брата. Тільки, коли він помер, я почав більше думати над тим, що він мені говорив, як навчав. Тоді я залишив свою попередню роботу і почав працювати в його ділянці. Якщо все це узагальнити, то я можу сказати, що він повністю змінив моє життя.

В. Х.: Що саме Ви робите в тій ділянці, в якій працював Ваш брат?

Л. Н.: Я поширюю місію мого брата в різні способи. Перш за все, я зайнявся публікацією його книг у Голландії. Я даю лекції про Генрі, його праці. Раз у рік я організовую у Голландії велику лекцію про духовність. Цього року я запросив прочитати таку лекцію ректора Українського Католицького Університету о. Бориса Ґудзяка, в якого о. Генрі був духовним наставником. Отець Борис прочитає лекцію про духовність у сучасному світі. Генрі дуже підтримував різні спільноти в Україні і в тому я його наслідую, намаючись реалізовувати різні соціальні проекти. Я також працюю у Південній Африці, допомагаючи людям з особливими потребами. Тут в Україні я співпрацюю з Віталієм Кокором (Фонд ім. Генрі Науена) і провідною ідеєю нашої співпраці є навчити людей брати на себе відповідальність за місію, яку вони виконують.

В. Х.: Ви просили не робити з Генрі святого. Що це означає?

Л. Н.: Тут в Україні люди схильні робити з Генрі святого, але не думаю, що він був би з того щасливим. Адже його нагородою було не те, що він був священиком, а те, що він міг заохотити інших, щоби люди не скидали зі своїх плечей відповідальності за все, що вони роблять.

В. Х.: Чи бачите Ви сприйняття у сучасному світі тих ідей та цінностей, які проповідуєте?

Л. Н.: Важко відповісти, але візьмімо такий приклад: коли ми садимо якусь рослину, буває, що щойно наші діти чи внуки можуть зібрати з неї плоди. Об’єктом наших зусиль не є результат, він може прийти згодом. Важливим є сам процес, вміння взяти на себе відповідальність, працювати і наслідувати Христа.

В. Х.: Розкажіть трохи про Ваше знайомство з Україною. Як змінилися Ваші враження за останній час?

Л. Н.: Можна говорити по-різному, але точно бачу, що Україна мала важке життя. Історія України не є достатньо знана у Західній Європі. Гуляючи містом, бачу багато сумних облич – красива країна і сумні люди, які не хочуть дивитися одні на одних! Відчувається біль, який переживала ваша країна. З іншого боку, якщо подивитися на країни Західної Європи, побачимо, що там домінують матеріальні цінності, тоді як в Україні я відчуваю глибшу духовність, намагання сповідувати вищі цінності. Я дуже щасливий, бо тепер бачу як тінь минулого зникає з України. Дивлячись на молодих людей, я глибоко переконаний, що в цієї країни є світле, нове майбутнє. Найбільшим викликом тепер є молоді люди та їхнє рішення: чи вони хочуть всю свою енергію, надію, оптимізм використати по-максимуму тут в Україні, чи вони вїдуть з цієї країни.

В. Х.: Які Ваші враження від вечора пам’яті Генрі Ноуена?

Л. Н.: Для мене була велика честь бути на презентації його книги. Взагалі, це був гарний досвід дружби.

Розмовляв Влодко Хіцяк

Лаурент Ноуен — брат о. Генрі Дж. М. Ноуена – голландського священика та одного з найвидатніших письменників-богословів нашого часу. Тривалий час він жив та був духівником у спільноті для осіб з особливими потребами Лярш-Дейбрейк, що в Торонто. Багато його книг, зокрема: «Дивитися на все іншими очима», «З палаючими серцями», «Із самоти», «Тут і тепер», «Від страху до любові», «Адам: возлюблений Богом» вийшло українською мовою. Після смерті о. Генрі його брат Лаурент заснував Фундацію ім. Генрі Ноуена, завданням якої є поширення спадщини о. Генрі та допомога в реалізації соціальних проектів. Фундація активно працює в Україні, підтримуючи спільноту для осіб з особливими потребами «Віра і Світло», Центр духовної підтримки осіб з особливими потребами «Емаус» та інші спільноти. На вечорі пам’яті Генрі Ноуена та презентації його книги «Адам: возлюблений Богом», організованим Центром «Емаус» в УКУ, Лаурент Ноуен поділився спогадами про свого брата, зокрема, про його перебування в спільноті для осіб з особливими потребами «Лярш», що в Торонто.