Чи завжди законослухняність є позитивом? Чи десь закінчуються рамки правил, що їх встановлює суспільство задля нормального співжиття, і як закон поєднується з християнським поняттям любові до ближнього? Над цими питаннями розмірковував під час лекції на тему “Закон, любов та законослухняність” (“Law, Love and Legality”), яка відбулася 12 лютого в Українському Католицькому Університеті, професор теорії права у Школі права Единбурзького університету (Шотландія) Зенон Банковскі.

Як варіант відповіді на ці та інші питання д-р Банковскі запропонував приклади вирішення подібних етичних проблем у Святому Письмі. Доповідач, зокрема, наголосив на тому, що Христос, не відступаючи від закону, проголошеного Мойсеєм у Старому Завіті, водночас зробив акцент саме на “заповіді (законі) любові”: “Любіть своїх ближніх…” Всіма своїми діями – і у випадку порятунку блудниці, яку натовп хотів укаменувати за перелюб, і у розмові з багатим юнаком, що бажав осягнути Царство Небесне, й у тому, що, незважаючи на суспільну зневагу до таких людей, не відмовлявся від спілкування з митарями тощо, – Він стверджує, що правила життя людини й суспільства мають будуватися на цьому законі.

Особливо добре це видно з Ісусової притчі про доброго самарянина. Ані священик, ані левіт, які в ізраїльському народі найкраще знали Господні закони, передані через Мойсея (серед них і “Люби ближнього свого, як самого себе”), не надали допомоги страдникові, хоча той був їхнім одноплемінником та єдиновірцем. Лише самарянин, якому його закони забороняли спілкуватися з чужоземцями, спромігся не послухатися людського правила, проявивши справжні, а не декларовані милосердя і любов. Звідси випливає, за словами професора Банковські, що “законослухняність, яка суперечить “законові любові”, не має сенсу”.

Лекцією “Law, Love and Legality” кафедра філософії УКУ проанонсувала нову Сертифікатну програму з філософії “Етика і публічна сфера”, що стартує 24-25 квітня цього року. Програма, що складатиметься з восьми дводенних модулів, які відбуватимуться щомісяця впродовж року, призначена передусім молодим українським інтелектуалам та професіоналам, які вже працюють в публічній сфері (чи готують себе до такої праці), а також тим студентам українських університетів, які цікавляться питаннями структури й функціонування публічного простору, зокрема, в етичному контексті.