11 грудня в УКУ відбулися випускні урочистості студентів магістерських програм з соціальної педагогіки, історії, богослов’я, а також семінаристів Львівської духовної семінарії Святого Духа.

День до…

Напередодні церемонії вручення дипломів випускники зустрілися з ректором УКУ о. Богданом Прахом. Така зустріч – добра нагода для випускників поділитися спогадами, враженнями, розповісти свою історію, а для ректора – останні  настанови вихованцям.

«Те, що (не) відбувається в країні – наша спільна справа та відповідальність. Важливо, щоб кожен з нас мав внутрішню потребу щось змінювати. Фундамент, закладений в університеті, має стає наріжним каменем у вашому житті», – ректор УКУ, о.Богдан Прах   

Перед початком нового етапу в житті важливо пригадати собі хто ми та звідки, знайти нагоду повернутись ad fontes – до джерел. Тому одна з багаторічних традицій в УКУ – відвідини випускниками усипальні предстоятелів Української Греко-Католицької церкви, засновників УКУ – митрополита Андрея Шептицького та його Високопреосвященства кардинала Йосифа Сліпого. А також зустріч із Високопреосвященним  Владикою  Ігорем, Архиєпископом і Митрополитом  Львівським. Цей рік не став винятком.

Владика  Ігор (Возьняк) зазначив, що наука не завершується навчанням в університеті. Важливо розвиватися, досліджувати, вивчати все своє життя. Він закликав студентів пам’ятати, що кожна особа – ціна дорогоцінної крові Ісуса Христа. “Наше життя має вимір на землі, воно – невічне. Бог покликав нас і дав певне завдання. Все наше життя є служінням”.

Остання лекція

Почесним гостем дня став професор Віденського та Українського Вільного університетів, вчений-україніст та славіст Міхаель Мозер. Він прочитав “останню” лекцію про про українську мову та роль Галичини у її формуванні.

“…усе те, що робилося в Галичині – це не був виключно галицький прорив. Завжди співпрацювали інші: Пантелеймон Куліш, Михайло Грушевський, постання наукового товариства імені Шевченка. Галичина і Велика Україна завжди були разом. Сьогодні дехто наголошує на особливих “галицьких явищах”. Мені довелося відвідати Київ зимою 1994 року. Я добре пам’ятаю ту зиму, бо тоді в Києві було -34. І в столиці України мені захотілося купити українську книжку. Коли я попросив про це у крамниці, мене запитали російською: “А ви що зі Львова приїхали?” Ні, я не приїхав зі Львова, я просто наважився купити книжку українською мовою.

Очевидно, що з того часу багато що змінилося. На вулицях Києва часто чути українську мову. Не лише з уст великоукраїнців, але дуже часто чути галицький спів. Дуже радий за це. І водночас, до цього часу, я чую певні дискусії, нібито певні слова, вирази належать до галицького діалекту. Не все, що притаманне Галичині, не все, що зовсім звичне у Львові, є справді галицьким явищем. І прошу вас, не відмовляйтеся від усього галицького, бо не варто. І водночас надалі звертайте увагу на єдність”..

Слово в дорогу
“Якщо подивитися на наше життя, то часто те, якими ми є залежить від трьох речей. Перше – що ми отримали від батьків. Який приклад життя, виховання, настанов, певних порад дали нам наші батьки. Друге – освіта, навчання. Час перебування в УКУ, семінарії залишить незабутній слід. Нехай цей етос УКУ, культура спілкування, вміння приймати іншу людину та шанувати її супроводжує вас у житті. Третє – те, що ви зробите з цим дипломом. Ви будете стояти перед вибором не один раз у житті.  Слухайте голосу вашого сумління. Пам’ятайте, що вам говорили викладачі, наставники, духівники”. З такими словами звернувся до випускників ректор Львівської духовної семінарії Святого Духа о. Ігор Бойко.

Декан факультету наук про здоров’я Світлана Стельмах привітала випускників зі святом та побажала сприймати кожен виклик як нагоду навчитися, відкрити себе. Вона зазначила, що для досягнення своєї мрії важливо йти вперед. Нехай маленькими повільними кроками. Проте не зупинятися.

“Бути відповідальним. Це має стати вашим принцом у житті. Бути відповідальними за слова, вчинки, обіцянки, дії.Нехай Божа мудрість веде вас.”, – побажала Світлана Стельмах

Випуск 2017. Вибрані історії
Оля Никон – випускниця магістерської програми з історії. Дівчина каже, що належить до “покоління Свєнціцького”: періоду, коли студенти програм соціальної педагогіки та історії навчались в одному корпусі – будівлі на вул. Іл.Свєнціцького (сьогодні історики вчаться в Академічному корпусі на вул. Козельницькій. “Це був прекрасний час. Час, коли всі знали один одного. УКУ не є великим університетом, але тоді був ще менший. Але я була свідком його росту, розбудови. Свідком реалізації планів. Пригадую,  Владика Борис розповідав про плани студентського містечка. Сьогодні ці мрії реалізовані”.

За її словами, найкраще, що дав УКУ – це людей. Відкритих. Щирих. Одногрупників, викладачів, проректорів. Це атмосфера взаємної любові. Атмосферу УКУ “важко пояснити словами, її треба відчути”.

Оля розповідає про навчання в УКУ, згадує стажування за кордоном в рамках програми. “Проте оокрім якісної освіти, університет, університет дає можливість духовного росту. Якщо ти далекий від Бога, релігії, УКУ дає можливість пережити. Це торкає, не залишає байдужим.

Марта Ковальчук – випускниця магістерської програми з богослов’я. Дівчина навчалась в УКУ з першого курсу. Каже, що вже навіть починає сумувати за університетом. Марта була однією з трьох студенток, які отримали стипендії на семестрове стажування в Інститут Ньюмана. «УКУ – це університет можливостей. Якщо студент хоче, він зможе скористатись з пропозиції. Одна з найкращих можливостей, яку надав університет, – це піврічне навчання в Швеції», – розповідає Марта.

На питання «Що далі?» відповідає, що вирішила працювати з людьми з особливими потребами. У планах – приєднатися до команди спільноти «Лярш- Ковчег».

Ендрю Сімонс приїхав зі штату Мічиган до УКУ в 2014 році волонтером літньої англомовної школи. Сьогодні він – випусник магістерської програми з богословя. Це не перша урочиста академія в його житті – у США він отримав диплом бакалавра. Але він вперше зачитував слово від випускників. Тому цей випускний для нього особливий.

“Найкраще – це люди, яких я тут зустрів” – розповідає Ендрю.

Людмила Крижановська – віце-президент Асоціації випускників УКУ. З власного досвіду розповіла, що окрім знань та вмінь, найцінніше, що взяла з університету – люди. Сьогодні вони з ними працює, спілкується. Люди залишаються на життя.

“Бажаю, щоб ви не боялися. Не боялися просити про допомогу і підтримку. Не боялися допомагати. Не боялися стукати. І бажаю повертатися до УКУ”, – побажала Людмила Крижановська