Написаний текст не зможе проминути. Він буде, попри те, що з’являються інші речі. Література – це форма прожиття часу, якої нам не може дати ніщо інше. Я не переймаюся, що література щезне, читання буде завжди не зважаючи на технологічні зміни.

Таку думку висловив письменник Тарас Прохасько під час лекції «Продавці часу» в Українському католицькому університеті. Так він прокоментував перспективу трансформації літератури у інші види технологій. 16 травня відомий письменник взяв участь у міждисциплінарному семінарі «Обрії науки», циклі лекцій «Історія часу».

На думку Тараса Прохаська, відчуття старіння письменництва було притаманне завжди і усім епохам, так само як людині притаманне фізичне старіння. «Є література, яка від цього тільки виграє – це література імітації, коли автор каже: “Я напишу книжку, так як книжки пишуться”. Є література, яка побудована на тому, щоб робити так, як було невластиво до цього. І насправді це є старінням, коли розумієш, що не варто творити так як було перед цим».

Тарас Прохасько вважає, що у літературі саме мовні особливості є найкращим відображенням старіння, і саме мова передає найточніше різні реалії та відчуття колишнього часу: «Часопереробна сила літератури – дає можливість обміну часом», – зазначив він.

Підсумовуючи Тарас Прохасько додав: «Як письменник я не конструюю реальність, бо розумію, що б не було довкола – це єдиний період мого життя, і тільки зараз я живу. У мене немає амбітних цілей вибудовувати власні ідеологеми, я розумію, що скоро мине час мого життя, тому роблю те, що мені до вподоби».

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=5ftblSrLYtQ[/youtube]

Прес-служба УКУ