В УКУ завітав знаний сучасний український поет, прозаїк, перекладач Мойсей Фішбейн. Вперше за останні 11 років приїхавши до Львова, 20 березня він зустрівся тут із шанувальниками свого таланту на літературному вечорі.

Кавалер ордена Ярослава Мудрого V ступеня, член Українського центру Міжнародного ПЕН-клубу та Національної спілки письменників України, лауреат премії імені Василя Стуса, Мойсей Фішбейн є, як говорить сам, передовсім українцем і пишається землею, де народився й виріс, де виплекалося його фантастичне чуття писаного слова та української мови.

“Слово Мойсея Фішбейна має подвійність: є членом спільноти вірша і водночас Всесвітом у собі, – вважає перший проректор УКУ Мирослав Маринович. – Це ще більше увиразнює самодостатність цього слова”. Його творчість (як, зрештою, й сам автор) вирізняється гостротою та лаконізмом, а ще – надзвичайною віртуозністю в грі словами й художніми засобами. Це підсилює змістове навантаження кожного витвору – чи то вірша, чи “аферизму”, в яких, попри явну іронію або й сарказм, часто проглядаються трагедія людини, яку не завжди розуміють у своїй Вітчизні, великий біль за українців, що ніяк не можуть навчитися поважати самі себе. “Ми, українці, звикли до громадянської поезії, – каже Мирослав Маринович. – А тут ми маємо чудесне явище – чиста субстанція Поезії, яка стає громадянською, бо у світі тотального бруду чистота є викликом. Це протест поета, який лише таким чином може виступити проти світу, що забув про свою божественність”. Усе це присутні на вечорі змогли почути й відчути, слухаючи поезії “І вже вуста судомою звело”, “Пошепки”, “Оця свіча погасла…” (з присвятою Блаженнішому Любомирові Кардиналові Гузару), “Господи, холодно в нашій господі”, “Апокриф” тощо та короткі й влучні думки зі збірки “Аферизми” (2003) у авторському виконанні.

Не менш цікаві й переклади Мойсея Фішбейна. Незважаючи на те, що на зустрічі в УКУ він представив лише невеличку часточку свого перекладацького доробку – кілька віршів Райнера Марія Рільке, Поля Целана, Ганса Карла Артманна, вони цілком змогли передати його філігранну майстерність у відтворенні думок іншомовних поетів українською, яку він не боїться називати “божистою” і “Богом даною”.

Мойсей Фішбейн народився 1946 року у Чернівцях. Працював у Головній редакції Української Радянської Енциклопедії та в журналі “Вітчизна”. 1979 року внаслідок конфлікту з КДБ змушений був емігрувати до Ізраїлю. У 1980–1981 рр. Фішбейн стає кореспондентом журналу “Сучасність”, який тоді ще виходив у США та Німеччині. З 1982 р. поет жив у Німеччині, де у 1982–1995 рр. працював на радіостанції “Свобода”. 2003 року повернувся в Україну.

Мойсей Фішбейн є автором 7 поетичних збірок: “Ямбове коло” (1974), “Збірка без назви” (1984), “Дивний сад” (1991), “Апокриф” (1996), “Розпорошені тіні” (2001), “Аферизми” (2003), “Ранній рай” (2006). З-під його пера вийшли переклади Ш. Бодлера з французької, Г. Гайне, Р. М. Рільке, Г. фон Гофмансталя, П. Целяна з німецької, Ієгуди ха-Леві, Х. Н. Бяліка, М. Вінклера з івриту та багатьох інших авторів.