Упродовж 19-30 липня в римській філії Українського Католицького Університету відбувалася Літня школа УКУ та Осередку дослідження античної традиції Варшавського університету (ОВТА) на тему «Рим між Сходом і Заходом». Учасники школи — аспіранти й молоді науковці, які вже захистили дисертації, — під проводом авторитетних українських та закордонних учених розглядали значення Рима для культури, Церкви, релігійного й духовного життя народів Центрально-Східної Європи, насамперед України, Білорусі та Польщі.

За словами відповідального за наукову частину програми Літньої школи, директора Інституту історії Церкви УКУ д-ра Олега Турія, головним ініціатором такого заходу став Блаженніший Любомир Кардинал Гузар, Великий канцлер УКУ. Оскільки прийнято генеральне рішення про те, що римський УКУ має бути філією УКУ у Львові, Глава УГКЦ звертався до нашого університету з побажанням оживити діяльність цього осередку в Римі, але через різні обставини до якихось практичних кроків справа довший час не доходила. На черговому засіданні Сенату Блаженніший Любомир знову порушив це питання. І тоді ректорат, зокрема, о. ректор Борис Ґудзяк, запропонував почати з відновлення так званих літніх шкіл УКУ в Римі, якими він славився свого часу. Ті школи давали змогу збирати найкращих науковців українського походження і студентів, які навчалися в різних ВНЗ по цілому світі під покровом св. п. Патріарха Йосифа Сліпого. Особливо інтенсивно школи працювали в 70-х роках і на початку 80-х, але вже в 90-х роках ця традиція почала поволі занепадати і на сьогодні зникла зовсім.

Цю пропозицію гаряче підтримав професор Єжи Аксер із Варшавського університету, який також є сенатором УКУ і був присутній на цьому засіданні. Професор постійно підтримує контакт із УКУ, так само, як і Осередок дослідження античної традиції Варшавського університету, з яким УКУ неодноразово проводив спільні наукові сесії. Таким чином, Український Католицький Університет і Варшавський університет вирішили провести цю Літню школу спільно.

Загалом у школі взяли участь понад 30 осіб, приблизно 10 викладачів і 20 слухачів. УКУ й ОВТА пропонували учасників на паритетних засадах. Разом із тим, УКУ половину своєї квоти віддав Львівському Національному університетові ім. Івана Франка, натомість Варшавський університет у рамках своєї квоти взяв кілька учасників із Білорусі та зі Східної України.Отож, було добре представлено різні реґіони як України, так і Польщі.

Керівниками школи були о. д-р Борис Ґудзяк від УКУ й професор Єжи Аксер із польського боку. Практичний бік забезпечили о. д-р Іван Дацько й пані Ева Рибалт, яка була секретарем сесії та науковим гідом у Римі та інших містах Італії.

«Програма школи була дуже насичена, — розповідає д-р Олег Турій, — передбачала як наукові виклади, так і екскурсії, але не прості, а такі, які були тематично пов’язані з певними теоретичними проблемами, що їх розглядали під час школи. Тому, думаю, для багатьох учасників це була прекрасна нагода познайомитися з Римом із погляду дослідника, науковця, який не може зрозуміти певні проблеми, не знаючи контексту. Школа дала їм змогу вперше побачити Вічне місто, відчути його подих, його значення в історії.

На мою думку, цьогорічна Літня школа була унікальною – за масштабом, за особами, яких вдалося залучити, — продовжує директор Інституту історії Церкви. – А взагалі, нашим завданням є зробити так, щоби римський осередок жив постійним науковим життям, не лише таким одноразовими акціями, щоби там час від часу з’являлися, може, менші групки людей, які б використовували цю базу для праці в архіві чи для коротких презентацій своїх наукових напрацювань».

І перші кроки для цього вже робляться. Зокрема, під час школи було обговорено й узгоджено деталі двох наукових проектів, які би дали змогу знайти фінансування на проведення таких коротких поїздок науковців до Рима. Крім того, як розповідає пан Турій, науковці висловили думку, щоби не лише римський осередок, а й інші осередки, які свого часу були сформовані за підтримки нашої Церкви й особливо Патріарха Йосифа Сліпого – наприклад, Український вільний університет у Мюнхені чи філії УКУ, які були у Великобританії та Франції – повернути до активного наукового життя, пропонуючи їхню базу для науковців із України й не тільки. «Те, що робилося в діаспорі свого часу з надією допомогти Україні, тепер повинно служити зворотнім чином і бути такою базою, яка би давала змогу представляти вже здобутки України ширшому світові», — вважає Олег Турій.