Головною передумовою становлення європейської цивілізації стала психологія вільної людини, наголошує директор Iнституту філософії ім. Г. Сковороди НАН України, академік Мирослав Попович, який 13 лютого прочитав в Українському Католицькому Університеті лекцію на тему “Людина і свобода”. Виступ відомого українського філософа став своєрідним інавгураційним актом для нової сертифікатної програми кафедри філософії УКУ під назвою “ІНША ЄВРОПА: вчитуючись у альтернативи”, яка стартує 27 лютого.

За словами академіка, тему для свого виступу він обрав невипадково. Лекція мала на меті наблизити слухачів до філософського осмислення сучасної ситуації в Європі та місця України в ній. А саме взаємозв’язок свободи й людини – один із тих феноменів, що стали підвалинами європейської цивілізації; водночас він до сьогодні породжує і в Європі, й поза нею чимало дискусій.

Європейці йшли до визначення свободи як основоположного в людській особистості ще від часів римського права, у статтях якого вперше дається юридична й моральна оцінка такому явищу як рабство. Поняття про його ганебність і неприпустимість щодо вільного громадянина Риму стало початковою сходинкою в розвитку того, що сьогодні в європейській моделі життя називають конституційними правами людини. “Саме Рим заклав передумови вироблення психології вільної людини, яка в суспільній свідомості розвивалася упродовж наступних століть й увінчалася поняттям про гідність людини та право на її пошанування у будь-якому випадку”, – зазначає Мирослав Попович.

Розмірковуючи над проблемою свободи й відповідальності, філософ звернувся до думок австрійського та американського ліберального економіста Франца фон Гаєка, який стверджував, що норми й цінності для індивідів у суспільстві є лише правилами гри. Ця теза міцно вкоренилася в свідомості багатьох людей сьогодні, зауважує Мирослав Попович. На його думку, норми, і в тому числі свободу, потрібно розглядати як щось значно фундаментальніше, ніж правила гри, які можна просто відкинути, коли вони не задовольняють гравців.

З іншого боку, в моральному вимірі свободи важливо враховувати, як різні народи й культури трактують моральну норму. Європейці визнають особисту відповідальність людини за скоєне лише нею; натомість далекосхідним народам притаманна така моральна норма, як відповідальність суб’єкта й за те, чого він не робив: наприклад, японець відчуватиме провину лише за те, що хтось чи щось спричинило іншим особам у його присутності дискомфорт. “Проблема свободи – вічна, вона існувала в різних суспільствах і станах. Неможливо створити алгоритму для вирішення цієї проблеми, що пасував би для всіх часів і народів, так само, як не можна знайти норму, яка б оцінювала самі норми”, – вважає академік.