Моя основна робота полягає у створенні фотоконтенту для ініціативи, проте у такі нестабільні часи руки потрібні всюди. Наша організація займається продовольчою підтримкою людей у складних життєвих обставинах: це малозабезпечені люди, нині – також внутрішньо переміщені особи. Більшу частину часу ми проводимо на кухні, готуючи та пакуючи порції для роздач на вокзалі та в центрі на узгодженій точці. За чимось таким простим та прозаїчним стоїть скрупульозна організація: пошуки кухні або просто приміщення для заготовок, збір коштів та продуктів та координування роздачі.

Я впевнена, що ми як люди та як українці маємо підтримувати одне одного. Скажімо, це закон збереження енергії – ті, хто мають надлишок, можуть віддати його тим, кому не вистачає. Навіщо? Аби не втратити ресурс та, що набагато важливіше, людей. Так твориться сильна спільнота, сильне суспільство та, врешті-решт, держава, яка надійно стоїть на власних двох.

Щоб відволіктись роблю різне, найчастіше – це складання віршів, рідше – написання новел, гра на гітарі та фотомистецтво. Загалом, будь-що, що витікає з концепту створення. Поінт дуже простий: треба у щось конвертувати нервову напругу, емоції та думки, дати собі усвідомити і прожити ці речі, а згодом – подивитись на них під різними кутами, з позиції спостерігача.

Після перемоги планую поїхати в Карпати і тиждень лежати в гамаці в горах, перечитуючи улюблену книжку, яку всі вважають нудною. Думаю, тоді мені неодмінно прийде щось геніальне, про що я напишу і покажу всьому світові, що таке справжнє щастя.