Життя занадто коротке, щоби марнувати його в конфліктах. Тільки плекаючи любов та взаєморозуміння, можна досягнути спільного блага і для українців, і для поляків. Так вважають учасники молитви примирення біля могил вояків Української Галицької Армії та польських “Орлят” на Личаківському кладовищі у Львові, яка відбулася 1 листопада. Акція, що стала львівською традицією з 2002 року, вже вшосте зібрала тут цього дня українців та поляків – духовенство й ієрархію УГКЦ та РКЦ в Україні, громадян і гостей Львова.

Кожна спільна польсько-українська молитва над прахом полеглих у 1918-1919 рр. воїнів – це ще один крок до подолання історії ворожнечі й напруження між двома народами. Про це у своєму слові після поминальної молитви говорив о. Борис Ґудзяк, ректор Українського Католицького Університету. Цілющий єлей Господнього благословення, за його словами, стікає на рани історії і скріплює нас, щоби ми працювали й свідчили разом. “Ми діти одного Господа, ми громадяни однієї землі, – сказав о. ректор. – Плекаючи свою національну гідність – і польську, й українську, ми водночас останніми роками переживаємо разом глибокі хвилини єднання. Нехай ця молитва на цьому прекрасному, тихому місці веде нас до розуміння й до бачення тих благ, до яких нас кличе Господь”.

Любов Христова обіймає кожну людину, не оминаючи нікого, наголосив у своїй промові Архієпископ Львівський РКЦ в Україні Мар’ян Кардинал Яворський. “Всі ми тут, на землі, повинні бути братами. А це означає, що все наше життя має бути позначене любов’ю, – сказав Кардинал. – Адже якщо в наших серцях перебуватиме любов, в них не буде місця для ненависті. А якщо там не буде ненависті, то й смерті там так само не буде”.