Я долучалась до плетіння сіток на своїй парафії, а також прослуховувала цілу низку лекцій з кризового консультування, щоб надалі самій консультувати людей. Одразу трохи боялась братися за цю роботу, щоб не нашкодити іншим, оскільки мій шлях в психології розпочався зовсім нещодавно, спочатку хочеться поповнити свій багаж знань. Багато часу я зараз мушу проводити з дітьми своїми і родичів, оскільки всі дорослі в нашій родині продовжують працювати в Україні, а дитячі заклади не працюють. Через це я залишаюся в тилу і на жаль, від багатьох чудових волонтерських проектів мушу відмовлятись. А ще я активно долучаюсь до різноманітних молитовних сторож, щоб підтримувати духовно наших воїнів, оскільки отримала багато свідчень, що наші хлопці відчувають це, і близько 3 годин на добу присвячую молитві. 

Чому долучаюся? Тому що це є моїм обов’язком як громадянина України, і через відчуття величезної вдячності нашим захисникам хочеться дуже їм допомагати, як тільки є можливість.

Стараюсь спати, лягаю не пізніше 23.00. П’ю багато рідини. Молюся, як тільки маю вільну хвилинку. Стараюсь, коли є нагода, гуляти з дітьми на свіжому повітрі. 

Я дуже хочу активно волонтерити у сфері психологічного консультування. Буду допомагати відновлювати нашу державу, працювати, щоб ми мали можливість відбудувати все, що ворог знищив.