І сталося, Слава Богу! Жертовна праця десятків поколінь священнослужителів, науковців, вірних різних конфесій і багатолітня цілеспрямована робота УКУ увінчалася успіхом. Богослов’я врешті-решт отримало визнання в Україні 2 березня на засіданні Державної акредитаційної комісії. Ця подія завершує один і розпочинає наступний етап розвитку богословської освіти і науки в Україні. Слово п. Ректору УКУ о. Борису Ґудзяку, який був головним натхненником цього процесу, для якого це визнання є немов новонароджена дитина, яку він виносив у своїх думках, молитвах, бесідах, консультаціях, цілеспрямованих діях.

Розкриваючи потенціял релігійного життя
Провідну роль у справі акредитації богослов’я в Україні відіграв Український Католицький Університет. Сьогодні з цього прецеденту можуть скористатися десятки богословських навчальних закладів різних конфесій, які вже діють в Україні. Університет боровся за свободу і гідність людини науки і людини віри. Духовні істини і вартості не можуть бути нав’язані, а з іншого боку – вони не можуть бути виключені із суспільства. Від початків нашої історії до такої епохальної події, як Помаранчева революція, Церква і християнські принципи були стержнем української самобутности. Сьогодні ми є свідками великого прориву – християнська думка знаходить належне місце в науковому та суспільному житті Україні, де народ глибоко зранений драматичною історією XX століття, де продовжуються болісні економічні та соціополітичні трансформації, де, між іншим, прослідковується найбільша динаміка поширення СНІДу на всій території між Чорним морем та Атлантичним океаном. Це суспільство глибоко потребує прийняти той потенціял, який дає релігійне життя. Але щоб цей потенціял був уповні використаний, його слід постійно піддавати критичному осмисленню. На 15-му році своєї незалежности Україна все ще перебуває у пошуку, як перейти із офіційно-атеїстичного суспільства до поліконфесійного, де людина не втрачає можливости критично аналізувати світоглядні питання та місії спільнот віруючих людей. Саме тут і розкривається завдання богослова.

Плече підтримки
Провидіння довго готувало цю перемогу, основану на вірі і праці Митрополита Андрея, Патріярха Йосифа. Смолоскип віри і критичного ставлення до панівних ідеологічних течій пронесли мученики нашої Церкви. Цю естафету між іншими перейняв наш університет, викладачі і студенти якого довгі роки не зважали на невизначений статус науки про Бога. 13 років ми працювали в цьому напрямі. І це була праця, пов’язана з відбудовою знищених інфраструктур. З кожним кроком з’являлося щораз більше осіб та інституцій, які підтримували ідею акредитації богослов’я в Україні: православні архиєреї різних конфесій, Всеукраїнська Рада Церков, ректорати семінарій, Рада ректорів Львова, середовище журналу «Критика», посли різних країн, політики, такі наукові центри за кордоном, як Гарвард, Папський Орієнтальний Інститут, Інститут ім. Митрополита Андрея Шептицького, Канадський інститут українських студій, центр Петра Яцика, різні міжнародні університети та фундації, консорціум восьми українських університетів, які змагаються за автономію, зокрема Києво-Могилянська академія, університет «Крок» та Чернівецький Національний Університет. Усі вони творили могутню хвилю моральної підтримки. Особливу практичну і духовну допомогу протягом років ми отримували насамперед від Львівського Національного Університету ім. Івана Франка, а саме від проректора Марії Зубрицької, декана філософського ф-ту Володимира Мельника, ректора проф. Івана Вакарчука, який з тактовною проникливістю і великою любов’ю провадив богослов’я через лабіринти відомств. Важливу роль відіграв також декан Київського Національного Університету Анатолій Конверський, голова експертної ради з гуманітарних та соціяльних наук у Києві, яка надала свою позитивну рекомендацію.

Спрятливий політичний клімат
Довголітні старання задля акредитації богослов’я увінчалися успіхом завдяки політичним змінам у державі, які відбулися після Помаранчевої революції. Справу визнання богослов’я особисто підтримав Президент Віктор Ющенко. Голова обласної адміністрації Львівщини Петро Олійник сам особисто вів розмови з Міністром освіти п. Станіславом Ніколаєнком та його заступниками, які зайняли контруктивну позицію. На нараді в міністерстві за участю ректора Вакарчука і Петра Олійника були визначені механізми оцінювання богословських програм, які б уможливили іншим богословським закладам різних конфесій отримати акредитацію.

Що далі?
Для нас тепер важливо ще більше розвинути і закріпити школу богословської думки. Світ надзвичайно складний. На тлі релігійних питань відбуваються різні конфлікти. Ми є свідками демографічного спаду та кризи моральних принципів у Европейській спільноті. Не виключено, що Україна, яка значною мірою саме завдяки церковному опору пережила тоталітарні режими, може стати місцем, де формулюється нова світоглядна пропозиція для Европи XXI ст. Богослов’я має відіграти у цьому процесі важливу роль. Україна повинна заговорити богословським голосом – тонко, критично, творчо, з усмішкою та з усвідомленням складности глобальної ситуації у світі. Формування такої школи, яка не закриває очі на біль сучасної людини, на її глибинні духовні прагнення та на соціяльні, економічні несправедливості, є ключовим завданням УКУ.